Роди і жанри літератури

Літературою називають твори людської думки, закріплені в письмовому слові і володіють обшественного значенням. Будь-яке літературний твір в залежності від того, як письменник зображує в ньому дійсність, відносять до одного з трьох літературних родів: епосу, лірики чи драмі.

Епос (від грец. “Розповідь”) – узагальнена назва творів, в яких зображуються зовнішні по відношенню до автора події.

Лірика (від грец. “Виконується під ліру”) – узагальнена назва творів – як правило, поетичних, в яких немає сюжету, а відображені думки, почуття, переживання автора (ліричного героя).

Драма (від грец. “Дія”) – узагальнена назва творів, в яких життя показана через конфлікти і зіткнення героїв. Драматичні твори призначені не стільки для читання, скільки для інсценували. У драмі важливо не зовнішня дія, а переживання конфліктної ситуації. У драмі епос (оповідання) і лірика злиті воєдино.

У межах кожного роду літератури виділяють жанри – історично сформовані види творів, які характеризуються певними структурними та змістовними ознаками (див таблицю жанрів).

Трагедія (з грец. «Цапина пісня») – драматичний твір з непереборним конфліктом, де зображується напружена боротьба сильних характерів і пристрастей, що завершується загибеллю героя.

Комедія (з грец. «Весела пісня») – драматичний твір з веселим, смішним сюжетом, зазвичай висміювали громадські або побутові пороки.

Драма – це літературний твір у формі діалогу з серйозним сюжетом, що зображує особистість в її драматичних відносинах з суспільством.

Водевіль – легка комедія з співом куплетів і танцями.

Фарс – театральна п’єса легкого, грайливого характеру з зовнішніми комічними ефектами, розрахована на грубий смак.

Ода (з грец. «Пісня») – хорова, урочиста пісня, твір, що оспівує, що вихваляють якесь значна подія або героїчну особистість.

Гімн (з грец. «Хвала») – урочиста пісня на вірші програмного характеру. Спочатку гімни присвячувалися богам. В даний час гімн є одним з національних символів держави.

Епіграма (з грец. «Напис») – короткий сатиричний вірш глузливого характеру, що виникла в 3 столітті до н. е.

Елегія – жанр лірики, присвячений сумним роздумам або ліричний вірш, пройнятий смутком. Бєлінський назвав елегія «пісню сумного змісту». Слово «елегія» перекладається як «очеретяна флейта» або «жалобна пісня». Елегія виникла в Стародавній Греції в 7 столітті до н. е.

Послання – віршований лист, звернення до конкретної особи, прохання, побажання.

Сонет (від прованс. «Пісенька») – вірш з 14 рядків, що володіє певною системою римування і строгими стилістичними законами. Сонет зародився в Італії в 13 столітті (творець – поет Якопо да Лентіні), в Англії з’явився в першій половині 16 століття (Г. Сарри), а в Росії – в 18 столітті. Основні види сонета – італійський (з 2-х катренів і 2-х терцетів) і англійська (з 3-х катренів і заключного двустишия).

Поема (з грец. «Роблю, творю») – ліро-епічний жанр, велике віршований твір з розповідним або ліричним сюжетом зазвичай на історичну або легендарну тему.

Балада – ліро-епічний жанр, сюжетна пісня драматичного змісту.

Епопея – великий художнє твір, що розповідає про значні історичні події. У давнину – оповідна поема героїчного змісту. У літературі 19-20 століть з’являється жанр роман-епопея – це твір, в якому становлення характерів головних героїв відбувається в ході їх участі в історичних подіях.

Роман – велика розповідний художній твір зі складним сюжетом, в центрі якого – доля особистості.

Повість – художній твір, що займає серединне положення між романом та оповіданням за обсягом та складністю сюжету. У давнину повістю називали всяке розповідний твір.

Розповідь – художній твір невеликого розміру, в основі якого – епізод, випадок з життя героя.

Казка – твір про вигадані події і героїв, зазвичай за участю чарівних, фантастичних сил.

Байка – це розповідний твір у віршованій формі, невеликого розміру, повчального або сатиричного характеру.

Посилання на основну публікацію