Риси класицизму в комедії “Лихо з розуму” Грибоєдова

Літературний стиль в формі класицизму являє собою зображення ідеально-прекрасних подій, які сприяють вдосконаленню людської духовного життя, і дотримується певних правил у вигляді триєдності (місця, дії, часу), гармонії і пропорційності глав, логічної стрункості, ясності і чіткості мовного опису, сталості характеристик персонажів.

При створенні п’єси письменник лише частково використовує традиційні канони класицизму, змінюючи за власним авторським задумом його основні принципи.

По-перше, при побудові композиційної структури правило трьох єдностей дотримується тільки щодо місця і часу, тобто події розгортаються в одному і тому ж місці і в один і в той же час. Тоді як єдність дії перетворюється автором використанням в комедії двох сюжетних конфліктів у вигляді любовної лінії і соціально-громадської. Крім того, в фіналі п’єси на відміну від встановлених правил класицизму порок виявляється непереможеним чеснотою.

По-друге, письменник частково змінює класичне правило поділу персонажів твору на негативних і позитивних, наділяючи героїв п’єси як негативними, так і хорошими якостями. Прикладом цьому служить образ Фамусова, який представляє не тільки чванливим і брехливим чиновником, але і люблячим батьком, турботливим батьком.

По-третє, за встановленим законом класицизму зміст твору визначається відповідно до його жанром, тобто в разі створення п’єси у вигляді комедії твір має мати гумористичний, або сатиричний, або фарсовий характер. Однак грибоєдівська комедія змінює цим принципом, оскільки автор вводить в зміст п’єси крім комічних мотивів, драматичні сюжетні елементи.

По-четверте, письменник відходить від традиційної композиційної структури творів класицизму, створивши п’єсу не з трьох або п’яти частин, а написавши комедію, що складається з чотирьох дій. Тим самим автор робить новаторство в сучасній художній літературі, оскільки, взявши за формальну основу классицистичні принципи написання творів, привносить в свою п’єсу численні оновлення, які не тільки не псують твір, а й наповнять його розповідь соціально-психологічними відтінками в поєднанні з іронією і гумором .

Варіант 2

“Горе від розуму” – одне з найвидатніших творів російського класицизму.

Але незважаючи на те, що “Горе від розуму” в шкільній практиці зараховують до творів класицизму, воно має риси і інших напрямів. Причому існують різні точки зору на це питання. Так, Т. Кравченко в статті “Щось більше, ніж картина вдач” стверджує, що дотримання норм класицизму в комедії тільки формально. Багато дослідників заявляють, що це не класицизм, а лише пародія на нього. В. Н. Орлов у післямові до книги “Горе від розуму” говорить про те, що Грибоєдов – справжній художник-реаліст. А деякі критики виділяють не тільки класицистичні і реалістичні риси, але і риси романтизму.

Тому не можна однозначно сказати, що твір Грибоєдова відноситься до такого напрямку літератури як класицизм. Однак розглянемо всі його ознаки, що проявилися в комедії.

Головним для класицизму є принцип трьох єдностей. Грибоєдов дотримується єдність часу: дія починається рано вранці, закінчується на світанку наступного дня, тобто проходять рівно добу. Дотримано і єдність місця: всі події відбуваються в будинку Фамусова. На перший погляд єдність дії теж відповідає нормам класицизму, так як головний конфлікт – соціально-політичний. Однак Чацький приїжджає в будинок Фамусова не для того, щоб вступити з суспільством в полеміку, а для того, щоб просити руки у Софії. Тут уже додається любовний конфлікт, який існує самостійно, а не підпорядкований іншому конфлікту.

Іншою ознакою класицизму є говорять прізвища.

Прізвище представника століття минулого, в будинку якого відбувається дія, проводиться від грецького “fama”, яке позначає “чутка”. І правда, всьому фамусовське суспільству характерні чутки і різні чутки. А громадська думка мало не головне для представників цього суспільства.

Але якщо для аналізу прізвища Фамусова необхідно знати походження, то прізвище Молчалина без надмірностей говорить сама за себе. Це людина, що звикла мовчати і “не сміти своє судження мати”.

Складнішою є прізвище Чацького. Без історії створення твору незрозумілим є її значення. Спочатку прізвище звучало як “Чадский”, яка утворена від слова “чад”. Він розчарований в суспільстві, в якому він колись ріс і як би знаходиться в чаду нерозуміння і своїх переживань.

Вказує на значення способу є прізвище Репетилова, переклад якої означає “повторювати”. У нього немає своєї думки, він може лише копіювати чужі вчинки і видавати чужі роздуми за свої.

Розподіл героїв на тільки позитивних і на тільки негативних – ще одне правило класицизму. У творі воно реалізується частково. На перший погляд можна сказати, що до негативних героїв відноситься все фамусовское суспільство, а позитивний герой – Чацький. Але в тому ж Фамусове необхідно відзначити і позитивні риси: він хороший батько, дуже любить дочку Софію, а також дуже господарський.

Чацький – герой-резонер, протиставлений всьому суспільству. Дана риса є одним з ознак літератури класицизму. Саме в його промовах видна позиція автора, що також характерно для класицизму.

Таким чином, “Лихо з розуму”, поєднуючи в собі риси різних напрямків, все ж базується на принципах класицизму: єдність місця і часу, що говорять прізвища, формальний поділ героїв на позитивних і негативних, головний герой – резонер і носій авторського думки.

Посилання на основну публікацію