Пушкін – «Пророк» – аналіз

«Біблійні» твори, наслідування «Корану», народні пісні і творчість у дусі іспанської поезії – явища одного порядку, що вказують на зростаючу широту і глибину інтересів поета, на остаточне зречення його від виняткового суб’єктивізму юнацьких років, коли він творив тільки «з себе» (лірика) і «про себе» («суб’єктивні поеми»). Вірш «Пророк» являє собою дивно яскраве, художнє відтворення біблійної картини і висловлює погляд Пушкіна на «священне» значення поезії.

Дивовижна здатність великого російського поета проникати в «дух» далеких народів, в настрої далекого минулого частково пов’язана і з його колишніми захопленнями романтизмом, який славився тягою до зображення місцевого, етнографічного та історичного колориту. Реалізм для Пушкіна Михайлівського періоду вийшов на перший погляд, але все ж не можна сказати, що він цілком затьмарив залишки його колишніх юнацьких настроїв.

Посилання на основну публікацію