Процес комунікації і несвідоме

Психолог А. Е. Шерозія стверджував, що слово завжди містить у собі більше інформації, ніж наша свідомість здатне витягнути з нього, бо в основі слова лежать несвідомі мовні установки (цит. За: [Якобсон 1978: 166]). Письменницька спостереження підтверджує думку психолога: «… Втікачі за нами … вуличні хлопчаки тільки те й справа, що напівголосно повторювали: – Бач, задаються на макарони! .. Пояснити, що означає здаватися на макарони жоден Грот, ні Даль, ймовірно, не змогли б, але що в цій виключно південній формулою полягала безсумнівна влучність визначення, заперечувати було не можна »[Дон-Аминадо 1991: 33-34].
Завдяки несвідомому природна мова має унікальну здатність передавати інформацію не тільки словами, а й «межсловесним простором». Істина осягається в мовчанні, вважають японці. Тому що в момент паузи між словами народжується те, що невимовно в слові. За цим критерієм уривок з роману М. Булгакова «Майстер і Маргарита»: «Боги, боги мої! Як сумна вечірня земля! Як таємничі тумани над болотами. Хто блукав у цих туманах, несучи на собі непосильний вантаж, той це знає. Це знає втомлений. І він без жалю залишає тумани землі, її болота і річки, він віддається з легким серцем в руки смерті, знаючи, що тільки вона одна «заспокоїть його» »[Булгаков 1987: 374] – бездоганний навіть за японськими канонами ідеального мистецтва [Сталева 1998 : 152].
Зрозуміло, у вербальному тексті головне – це слова. Пригадується різка по тону запис письменника Ю. М. Нагібін в «Щоденнику:« Ідеї, думки – нісенітниця; реальні лише слова, їх порядок, що породжує життя »[Нагібін 1996: 201]. Однак тут же на думку спадає думка поета О. Мандельштама, який вважав, що цінність мережив визначається формою і кількістю пустот в них. У діалозі двох відомих філологів М. Гаспарова і Г. Кнабе прозвучала думка про роль силових полів між словами: «Наука не може передати діалектику, а мистецтво може, тому що наука користується зупиняють словами, а мистецтво – проміжками, силовими полями між слів» [ Гаспаров 2001: 151]. «Музика – це проміжок між нотами» (Клод Дебюссі). Це про тих же силових полях між сказаним і написаним.

Посилання на основну публікацію