Проблематика роману Набокова «Машенька»

Роман «Машенька», написаний Володимиром Набоковим ближче до 1930 року, приніс йому популярність: автор зумів показати життя емігрантів на чужині, їх любов до рідної землі, спогади про неї. Набоков створив прекрасні і реалістичні образи, вклав в них свою душу, щоб показати, як сильно можна любити Росію.

Багато хто під час війни виявлялися змушені жити на чужині, стаючи, таким чином, емігрантами. І ця проблема для багатьох стояла гостро – як би там не було, а батьківщина завжди дорожче, якою б вона не була.

І в романі ми бачимо Ганіна, відданого своїй країні, що мріє повернутися туди, щоб знову знайти сенс життя. Як вдало автор показує нам першу любов Ганіна – Машеньку. Її образ навіває на нього спогади про Росію, про кращі моменти його життя. Ці спогади найщасливіші і лише вони пробуджують його і наповнюють життям тоді, коли він вже втратив будь-який сенс і розчарувався в усьому.

У кожному з них живе надія і, в общем-то, Ганін саме цією надією і рятується. Тієї самої ймовірністю, що коли-небудь він повернеться в рідну землю.

Коли він згадує прекрасну Машеньку і свою любов до неї, саме це він і відчуває до батьківщини.

Щоб знайти розраду, головний герой постійно думає про те, щоб було б непогано поїхати і в самому кінці він все-таки вирішується і залишає Берлін. Але без Машеньки, так як вона повинна залишитися в минулому, і їх роман закінчений (хоч він це й не відразу розуміє, але так і є).

Останні рядки ясно дають зрозуміти нам, що сам герой останній тиждень був окрилений не своїми почуттями до Марійці, а своєю любов’ю до батьківщини і саме це є важливим у романі. Росія для нього зараз недоступна, так само як і перше кохання, яка повинна залишитися лише в спогадах – чудесних і найкращих. Колись Ганін говорив, що пам’ятав Росії разом з її хмарами, а тепер він раптом зміг згадати її без хмар і це показує нам, яка насправді сильна у нього любов до батьківщини.

Якщо подивитися на «суперника» Ганіна – Алфьорова, то тут ставлення до батьківщини інше: він постійно критикує все, що пов’язано з Росією. Він усміхається над нею і каже, що Росії приходить кінець, а життя на чужині не так вже й погана.

Подтягін ж, як і Ганін, трепетно ​​любить свою рідну країну, завжди добре про неї відгукується.

Можна зробити висновок, що Ганін і Алфьоров неприємні один одному, крім іншого, через таких різних поглядів на батьківщину. Мабуть, ставлення до Росії в даному випадку є головною причиною того, що вони недолюблюють один одного.

Тільки емігрант може любити свою країну так віддано і це є головною темою і проблемою, яку спробував показати і розкрити Набоков в повному обсязі. Він прекрасно зобразив все почуття Ганіна і інших персонажів – емігрантів, показав яка у них доля, і що може чекати в майбутньому людини, позбавленого рідної землі.

Посилання на основну публікацію