Про що сумує Гоголь в “Ревізорі”

Безліч письменників у своїх творах міркують над тією чи іншою проблемою, змушуючи читача також долучитися до роздумів, протиставляючи йому ту чи іншу проблему. Але також більшості письменників було дуже сумно при написанні і подальшому міркуванні над своїм твором, адже не завжди проблема проходить повз самого письменника і читачів. Так і було у приголомшливого письменника Гоголя.

У його, здавалося б, променистому і комічному творі “Ревізор” ховається гірка правда. У комедії Гоголь розмірковує над чиновницькою неосвіченістю і продажністю. Коли головний герой твору видає себе за ревізора, чиновники навіть не задається питанням так чи це, вони просто вірять герою на слово і залишають все як є. Саме тому Гоголь стало дуже сумно, він просто задумався про те, куди можуть привести нашу країну ці чиновники і бюрократи. Природно, що Гоголь писав образи чиновників з реальних людей і реальною стан справ в країні. Він показав їх такими, якими вони були в той час. А саме людьми, які не можуть мислити раціонально і розсудливо, щоб не створювати собі зайвих проблем вони уникають раціональних думок і просто пливуть за течією. Для них головне їхнє матеріальне становище, і цілісність їх кар’єри. Їм чуже хвилюванні за батьківщину і співчуття до інших. Вони бажають доброго життя для себе і менш гарною для інших. Саме такими нам їх представив Гоголь.

Саме тому Гоголь і сумує в своєму творі через епітети і алітерації. Йому просто було сумно дивитися на все що відбувається і до чого все йде. Він вірив у краще, але вірилося насилу. Намагаючись через свої твори донести дані думки до читачів, він хоч щось і зробив, але цього було недостатньо, щоб виправити всіх людей.

У підсумку ми на даний момент маємо те, що маємо, практично без можливості що – небудь змінити, але завдяки письменникам минулих років, таким як Гоголь, наше становище не настільки критично, як могло б бути. Швидше за все, саме цього і хотів домогтися Гоголь – дати надію майбутнім поколінням, дати їм стимул боротися за майбутнє країни, що у нього чудово вийшло.

Посилання на основну публікацію