Повітове місто і його мешканці

Комедія «Ревізор» відноситься до тих творів, які застають читача зненацька. Сам Гоголь говорив про свій твір, що хотів зібрати в нього все найгірше, що тільки знав і за один раз посміятися над цим. Сюжет комедії вважається злободенним, так як залишається актуальним і донині. Він розвивається навколо невеликого провінційного містечка і проїжджаючого повз рядового чиновника. В одному повітовому місті автору вдалося зібрати всі суспільні вади.

На чолі міста стояв городничий, якого не турбувала життя городян, а тільки його власні потреби. Для цього він жадібно оббирав купців і витрачав казенні гроші. Будучи сам шахраєм, у всіх інших начальників він також віділ шахраїв, які чекають хабар. З цієї причини, прийнявши Хлестакова за важливого чиновника, намагався всіляко догодити йому. Він навіть не помітив явних нестиковок в оповіданні гостя. А коли Хлестаков поскаржився на відсутність грошей, він прийняв це за натяк на хабар.

Такими ж завзятими шахраями є і інші чиновники в місті. Серед них суддя Ляпкин-Тяпкін, піклувальник богоугодних закладів Суниця, доглядач училищ Хлопов, поштмейстер Шпекин, і інші. Звістка про приїзд ревізора сильно налякало цих чиновників, і вони вирішили навести порядок у своїх підлеглих. Заради «важливого» гостя було вирішено вигнати зайвих хворих з лікарні, прикрити парканами недобудовані будівлі, звільнити поганих працівників, прибрати сміття з доріг і т.д. У міру розвитку дій, з’ясовується, що у судді працює вічно п’яний засідатель, в училище викладає неврівноважений вчитель, тобто розкривається справжнє обличчя народу, що населяє місто.

Пороки самих чиновників можна перераховувати безкінечно. Суниця вважав, що якщо простий народ вимирає в лікарні, значить така їхня доля. При цьому він не вважав за потрібне купувати будь-які ліки або хоча б змінювати білизну в палатах. Ляпкин-Тяпкін брав хабарі хортенятами, весь свій час проводив у полюванні і не особливо цікавився справами в суді. У підсумку на роботі у нього панував повний хаос, та й він сам після п’ятнадцяти років роботи суддею не вмів відрізнити правого від неправого. Шпекин розкривав всі проходять через його пошту листи, як він сам говорив цікавості і задоволення заради.

Не в кращому вигляді постає перед читачем і жіноча половина міста, представлена в першу чергу дружиною і дочкою городничого. Єдине, що їх цікавить це вбрання, через які вони часто сваряться між собою. Крім цього обидві донезмоги кокетливі. Побачивши «важливого» гостя намагаються навперебій йому сподобатися. Серед інших жіночих персонажів в місті виділяються дочки Суниці, унтер-офіцерша і слесарша Пошлепкиной.

Таким чином, описуючи жителів повітового міста, автор намагався створити збірний образ російського суспільства свого часу. Він чітко показав, що діяльність чиновників була спрямована не на народ, а проти нього. Більш того «державні» люди робили безліч злочинів, залишаючись безкарними, а населення покірно терпіло і своєю поведінкою тільки підтримувало такий стан речей.

Посилання на основну публікацію