Порівняльна характеристика Преображенського і Швондера

У повісті Булгакова «Собаче серце» на протязі всього часу йде незримий боротьба між Преображенським і Швондером. Інтелігенція і пролетар, два абсолютно різних героя. Здавалося б, що їх може об’єднувати? Відповідь виходить очевидним – Шариков.

Кожен з героїв намагається за допомогою Поліграфа Поліграфавіча досягти своїх цілей. Професор вирішується на важкий експеримент. Він упевнений, що це відкриття допоможе людству зробити крок до омолодження організму. Але праці виявляються марними. Організм пса після вживленного до нього гіпофіза НЕ омолодився, а сама тварина поступово перетворилося в собаку.

Швондер ж за допомогою Шарикова намагається змінити самого професор, заради отримання його житлоплощі. Він вселяє Поліграфу, що той має право не тільки жити в квартирі професора, а й бути там прописаним, мати всі документи. Шариков починає вести себе нахабно і некультурно, що неодмінно засмучує Пилипа Пилиповича.

Ні Преображенський, ні Швондер не збираються відступати. На всі вмовляння Борменаля позбудеться від Шарикова, професор відповідав відмовою. Він був дуже стурбований за подальшу долю колеги, тому терпів знущання. Пролетар ж кожен раз придумував все нові «завдання» для Шарикова.

Булгаков показує читачеві колосальну різницю між героями. Швондер молодий, дурний і все його вузьке мислення зводиться до споживчого режиму. Пролетар радий появі нового «мешканця». Він наївно вірить, що з такого як Шариков може вийти повноцінна «робоча одиниця», яка легко піддається навіюванню.

Образ Преображенського – це повна протилежність Швондеру. Чоловік у віці, розумний, освічений, впевнений в собі, кращий фахівець в своїй справі. Він не тільки не поділяє поглядів Швондера і всього пролетаріату, а й відкрито заявляє, що такі режими можуть призвести виключно до розрухи. Чоловік розуміє, що Шариков є найгіршим результатом з усіх можливих. І це не тому, що не пішла омолодження організму, а через те, що поведінка Шарика ставить під загрозу все суспільство.

Професор не заохочує лінь, пияцтво і огидна поведінка свого «підопічного». Він з Борметалем марно намагається боротися з «шариковщина» і поставити Поліграфа на правильний шлях.

Автор показує і своє різне ставлення до героям. Він не дарма малює Швондера дріб’язковим, сумним підбурювачем. Пролетар є фанатиком режиму, не представляє життя «по той бік» і ні з ким не рахується.

У повісті відчувається і явна симпатія до професора. Булгаков наділяє його благородством, умінням оволодіти собою. Автор захоплюється талантом Преображенського і його серйозному підходу до улюбленої справи. Він показує, що і у людей з такою професією бувають помилки і як саме на них повинен реагувати справжній лікар. Професор до останнього «бореться» за свого пацієнта і тільки тоді вирішується на повторну операцію, коли виникає реальна загроза власному життю.

Преображенський з Борменталем сильно ризикують, адже невірне дію, і їх бездоганної репутації буде довічний слід «вбивць». У понятті професора це прирівнювалося до власної смерті.

На завершення Швондер виявляється в дуже дурній ситуації. Він упевнений, що Шариков убитий «лиходіями» і є з міліцією на квартиру Пилипа Пилиповича, недооцінивши його інтелект і моральні переконання. Преображенський спокійно визнає перед присутніми свою помилку і надає суспільству живого «підопічного».

Таким завершенням повісті Булгаков нагороджує професора за його терпіння і відданість справі. Швондер, отримує за власними «заслугам».

Посилання на основну публікацію