Порівняльна характеристика Онєгіна і Тетяни

Геній російської літератури Олександр Пушкін подарував світові безліч зразкових творів. Серед них особливе місце займає роман у віршах «Євгеній Онєгін». На перший погляд, це звичайна любовна драма, але насправді в ній багато «підводних каменів».

Головні герої уособлюють собою різні погляди на життя. Можливо, тому їх любов виявилася неможливою.

Порівняльна характеристика Євгенія Онєгіна і Тетяни Ларіної може здатися складним завданням, адже не просто порівнювати чоловіка і жінку. Але якщо дивитися не на їх приналежність до статі, а на людські якості, то з’явиться багато критеріїв для порівняння.

Євгеній Онєгін з дитинства жив у столиці, виховувався гувернерами-іноземцями.

Він ріс без особливих емоційних прихильностей, тому виріс егоїстом.

Тетяна Ларіна зросла в колі провінційних дворян, які поважали древні традиції. Дівчина багато часу проводить серед природи, де все справжнє, де немає місця фальші. Тому і свої почуття Тетяна звикла висловлювати щиро.

Про своє утворення герой говорить скептично: навчався «чомусь» і «як-небудь». Адже Онєгін досить швидко зрозумів, що в їх світському «високоосвіченому» столичному суспільстві важливо лише виглядати розумним, а не бути таким. Хоча завдяки гострому розуму герой знав не так і мало.

Тетяна була розумною, начитаною дівчиною.

У тихому селі вона звикла жити, але її живий розум жадав дізнатися нові цікаві грані світу. І тому вона часто з головою поглиблювалася в читання книг. Дивлячись на юний вік, їй особливо подобалися любовні романи. Але її не можна було назвати пустушкою через любов до таких романів. Вони просто вселяли в неї віру в справжню щиру любов.

Герой жив собі на втіху, часто відвідував бали, мав успіх у жінок і повагою у чоловіків. Але дуже швидко йому набридла столична метушня. Життя «золотої молоді» здавалось йому блискучим, але абсолютно порожнім. Необмеженість в грошових коштах відкривала йому будь-які двері, але вже мало що могло його здивувати.

Євгеній Онєгін – неоднозначний складний герой.

З одного боку, він відкидає столичне порожнє життя, а з іншого боку, він залежить від нього, адже є, по суті, її породженням. Він не звик до праці, але заради спадщини їде в село, щоб доглядати за хворим дядьком. Цей обов’язок йому здається заздалегідь тужливим. 

Тетяна Ларіна – ніжний, чистий образ справжньої російської дівчини.

Вона наївна, але не дурна. Героїня здавалася тихою і непомітною на тлі своєї гучної молодшої сестри. Дівчину вважали відлюдною і навіть трохи дикої. Так вважали багато, але її справжню сутність відразу розгледів Євгеній Онєгін. Але все одно побоявся проміняти свою звичну свободу на любов до неї.

Євгеній Онєгін – романтичний герой, якому давно набридло світське життя, в якому немає справжніх почуттів. Однак, коли Онєгін нарешті зустрічає Ларіну, яка починає відчувати до нього справжню любов, він відкидає її. Чому? Сам герой виправдовує це тим, що не хоче зіпсувати таку чисту душу. Він думає, що чинить мудро, і навіть докоряє її в небезпечній щирості, якою можуть користуватись в корисливих цілях.

Тетяна Ларіна – ідеалізований жіночий образ. Закохавшись в Онєгіна, вона зізнається йому в своїх почуттях. Але в цьому визнанні не було і нотки нав’язливості або кокетства. Героїня написала гарний щирий лист. Написано було рукою не романтично-дурненької, а розважливої закоханої жінки. Лист дуже зворушив душу героя, однак не змінив його життєвої позиції.

Посилання на основну публікацію