Порівняльна характеристика Ноздрьова і Плюшкіна

М.В. Гоголя можна віднести до списку талановитих письменників-сатириків, які намагалися показати дійсність в своїх творчих роботах. У створеній поемі «Мертві душі» автор представляє реалістичних героїв, тобто образи таких же людей, з якими він щодня зустрічає в суспільстві, в Росії того часу. Перед нами з’являються персони поміщика Ноздрева і поміщика Плюшкіна. Особистості абсолютно різні.

Ноздрьова автор прозивали «історичним» людиною. А все завдяки тому, що з ним постійно відбувалися якісь історії. Він був скандальної і здрастуй натурою, тому, завжди створював навколо себе курйозні ситуації.

Ноздрьова можна віднести до абсолютно нікчемному господареві. Все, що його цікавить – це власна псарня. Він був своїм серед домашніх псів. Завтрашній день його абсолютно не цікавив, адже жив він тут і зараз.

Плюшкін виявився особистістю ще більш потопаючої, і яка померла. Він постійно ходив в ковпаку і халаті. Відразу і не зрозуміти, схожий він на бабу або на мужика. Поміщик збирав усілякий непотріб по околицях своїх угідь і тягнув до хати. За своєю жадібністю, він не помічав, як страждають від голоду селяни, як вони розбігаються в різні боки. Але ж колись раніше він був бережливим паном. Але, бажання бути багатим і накопичувати всяке непотріб перебороли всі людяне в цій особі.

Плюшкін сприймає за дармоїдів навіть власних дітей. Його тішить думка про те, що він благополучно вижив їх з свого будинку. І ось, залишився він один на старості років, зі своїм маразмом і безмежної купою сміття.

Ноздрьов теж охоче вітав своїх дітей. Вони були віддані під нагляд няні, і життя їх мало цікавила поміщика.

Гоголь намагається, як можна яскравіше описати читачеві склочну натуру Ноздрьова. Він пише про те, що кожна його зустріч із запрошеними гостями закінчувалася скандалом, а то і бійкою.

Що стосується Плюшкіна, так це взагалі унікальний типаж в розумінні автора. Він абсолютно не намагається знайти собі якесь заняття. Йому не цікаві навколишні події. Він давним-давно закрився в собі, особистість його потихеньку відмирає і зникає в небуття.

Саме в образі цих двох поміщиків, М.В. Гоголь намагається показати нам, читачам, жахи правлячої верхівки того часу. Через таких людей страждає і вимирає цілий народ, руйнується держава. Скасування кріпосного права була єдиною надією на порятунок!

Посилання на основну публікацію