«Пори року» (Томсон): аналіз поеми, переклади

«Пори року» ( «The Seasons») – поема Джеймса Томсона. Чотири книги виходили в наступній послідовності: «Зима» (1726 г.), «Літо» (1727 г.), «Весна» (1728 г.), «Осінь» (1730 г.). Поема завершується «Гімном природі» (1730 г.).

Аналіз твору

«Чотиригранна» геометрична композиція поеми Томсона задана самою темою і матеріалом, вона цілком звична з часів «Поетичного мистецтва» Буало з його чотирма піснями. Четирехчастная структура виступає як своєрідна універсальна модель світу – просторова й тимчасова, що синтезує макрокосм – всесвіт і мікрокосм – людину. Різні заломлення цієї моделі об’єднуються емблематичного і символічними зв’язками, іноді переведеними на мову звичних міфологічних образів і сюжетів: стихії символічно означають пори року, доби, періоди людського життя, сторони світу. Емблематичний сенс перерахованих вище тим і образів знаходиться також в зв’язку з ідеями і ритуальними формами масонських лож, що набули широкого поширення в Англії.

Сама тема поеми Томсона була надзвичайно популярна і в інших мистецтвах – живопису та музиці (цикл скрипкових концертів Вівальді «Пори року», 1725 р .; пізніше ораторія Гайдна під тією ж назвою). Французькі поети старанно розробляли її слідом за Томсоном: після переведення пані Бонтан (1758 г.) вийшла поема кардинала Берні «Пори року, або французькі Георгіки» (1763 г.), потім вільне перекладення поеми Томсона зробив Жан Франсуа де Сен-Ламбер (тисяча сімсот шістьдесят вісім м).

У передмові до «Зимі», цьому своєрідному маніфесту раннього сентименталізму, Томсон виклав основні теоретичні положення нової поезії: природа в усьому її різноманітті представляється найбільш значним предметом для поетичного осмислення, оскільки в ній поєднуються краса, пишність, які збагачують душу і призводять її в розчулення . Емоційне сприйняття представлено у Томсона так: весна заповнена кольором, літо – світлом, в спекотне літо є дещиця страху – палюче сонце може обпалити, а ось в осені та зими відчувається грандіозність світу. Весна у Томсона – ніжна, чарівна, літо переносить зовсім в інший світ: поет зупиняє увагу на страшних явищах природи: штормах, виверженнях вулканів, пов’язаних з життям землі. Зима пов’язана з туманами, негодою, штормами. У хронологічно першої поетичної картині Томсон – чудовий оповідач і чудовий стиліст, що володіє ясним баченням, здатний відтворити враження в яскравих метафорах, порівняннях, широко використовує алегорії, символи. Він вдало передає, наприклад, картину весняного саду, де велика кількість відтінків насилу піддається опису, але це важливо для автора не заради краси, але як явище самої природи. Томсон зумів точно передати свої зорові враження, його візуальна панорама присутній в кожній з частин, але представляється кожен раз по-новому.

Посилання на основну публікацію