Поема “Реквієм” — аналіз

Основою послужила особиста драма поета, пов’язана з декількома арештами сина, Льва Гумільова.

Композиція: Епіграф, Замість передмови, Посвячення, Вступ, 10 глав з назвами, трьохприватний Епілог. Практично весь текст створений в період з 1935 по 1940 роки; глави Замість Передмови і Епіграф складені в 1957 і 1961 роках. Багато років поет зберігала текст в усному вигляді, запам’ятовуючи народжується текст. У письмовому вигляді твір побачив світ лише в 1950-і роки, вперше широка публіка змогла прочитати безсмертні рядки багато пізніше, після смерті автора, в кінці 1980-х років.

Спочатку замислювався ліричний цикл з кількох творів, пізніше задум знайшов форму поеми.

Смислові ключі – Епіграф і Замість передмови. Епіграф привносить в трагедійні інтонації лірику ( «Я була тоді з моїм народом …»).

Глава Замість Передмови малює перед думкою читача тюремну чергу, таку характерну для Ленінграда 1930-х років.

У Присвяті триває тема Передмови, однак масштаб подій розвивається до гігантських розмірів. Час зупинився, пейзаж співзвучний колам Дантового «Пекла» – так сприймається тюремний місто.

Вступ – образ, наповнений величезною внутрішньою силою.

Образи і мотиви, що розвиваються далі, намічаються в Присвяті і Вступі.

У поемі створено характерний звуковий світ: тиша заповнена скреготом ключів, плачем дітей, хлюпання дверей. Подібний прийом тільки підсилює тишу, що вибухає тільки один раз (глава Розп’яття).

Розп’яття – смисловий центр «Реквієму». Текст наповнений величезним психологічним напруженням: до Марії Магдалині і її синові прийшов «великий час». Поет ототожнює себе з біблійним персонажем, показує свою трагедію через велику трагедію матері Ісуса Христа.

Епілог завершує розповідь, повертаючи до Передмови і посвячення: знову перед читачем постає образ нескінченної сумною тюремної черги. У другій частині текст переростає в звуки величного хоралу в супроводі звуків похоронного дзвону ( «Знову поминальний наблизився час …»).

«Реквієм» став поетичним пам’ятником всім, які пройшли пекло сталінських репресій.

Посилання на основну публікацію