✅ У творчості різних поетів можна знайти різні мотиви. Аналіз вірша Анни Ахматової «Пісня останньої зустрічі» дозволяє побачити почуття автора, її душевні муки. У своїй роботі вона відбила переживання, понівеченість коханням. У центрі історії – розрив стосунків між двома людьми, при цьому розповідь йде від імені ліричної героїні.
Історія створення
«Пісня останньої зустрічі» Ахматова написала в 1911 році. У цей час вона була пов’язана шлюбними узами з Миколою Гумільовим. У цей час творчість Анни Андріївни була наповнена мотивами:
- нещасної любові;
- розлука;
- любовних страждань.
Деякі шанувальники творчості поетеси були впевнені, що у віршах відбивається історія її романів. Насправді Ахматова ніколи не зраджувала чоловікові. Гумільов допомагав їй опублікувати збірку» вечір”, але нерідко творчість Анни Андріївни ставало причиною для сварки.
У своїх роботах Ахматова відображала спостереження за іншими людьми. Тому аналіз» Так безпорадно груди холоділи… ” дозволяє дізнатися про почуття жінки, яка переживає розлуку.
Короткий зміст
Вірш складається з чотирьох чотиривіршів і його умовно можна розділити на дві частини — героїня вибігає з дому, і потім вона подумки пояснюється з коханим. Твір починається з того, що жінка хвилюється і переживає, почуття настільки захопили її, що вона ввечері надягає рукавичку не на ту руку.
Її емоційний стан настільки напружений, що три ступені їй здаються довгими сходами. Їй чується голос коханого в кленових листах, який просить її померти разом з ним. Героїня без зволікання погоджується з цим.
Наприкінці твору жінка наважується подивитися на вікна будинку, де сталася сварка, і все, що вона там побачила — байдуже жовте світло. Саме цей відтінок традиційно символізував розлуку.
У своєму вірші поетеса відобразила важливу ідею-любов не вмирає від сварок, але після розлуки вона починає спалювати серця закоханих. Смерть в тексті не означає фізичну кончину, тільки духовну. Тому переживання героїні такі сильні.
Художні засоби
Тема вірша досить традиційна – розрив стосунків закоханих. Ахматова передає це через жіноче сприйняття. Вже в першому чотиривірші помітно, що героїня хвилюється. Тоді вона надягає неправильно рукавичку, але не надає цьому значення.
У вірші поетеса використовує такі засоби виразності:
- метафори – груди холоділи, клени шепотіли, доля обдурила і т. д. ;
- епітети – доля мінлива, кроки легкі, зустріч остання;
- алітерація – повтор сонорних приголосних: н, р, л, м надає вірша особливе ритмічне звучання.
Жанр роботи – елегія, оскільки поетеса ділиться своїми переживаннями, почуттями, думками. Розмір вірша – п’ятистопний ямб. Додатково можна провести лінгвістичний аналіз вірша, який дозволить побачити Фонетичні, морфологічні, словотвірні особливості вірша.
Наприклад, Ахматова неодноразово вживає особистий займенник і це дозволяє підкреслити, що описувані почуття належать їй. Для створення оповідного фону з мети висловлювання поетеса використовує оповідні і одне спонукальне пропозиції.
Інші твори
За своє життя Ахматова написала чимало віршів і багато з них наповнені потаємними переживаннями. В її роботах може зустрітися тема розлуки, втрати почуттів, завершення любові. Поетесі вдавалося завжди відображати всю гаму почуттів.
Наприклад, у вірші “Пісенька” Анна Андріївна ділиться своїми переживаннями. Героїня політ Лободу, співає про кохання і в моменти біди тільки голос коханого може врятувати її. У роботі “Гість” можна побачити таємничого незнайомця, який прийшов в гості до жінки. Йому важливо домогтися її розташування і він навіть готовий горіти за це в пеклі.
У вірші “Двадцять перше. Ніч. Понеділок” поетеса розповідає про людей, які повірили у вигадку про кохання, але в останній сходинці вона зізнається — їй відкрилася таємниця і з того часу поетеса немов стала хворою.
Вірші Ахматової є класикою срібного століття. Анна Андріївна підіймала різні теми і зачіпала проблеми любові, війни, природи. Чимало її робіт були присвячені відношенню до Батьківщини.
Loading...
