✅«Перед заходом сонця» (Гауптман): опис і аналіз п’єси

«Перед заходом сонця» – драма Герхарта Гауптмана. Написана в 1931 році, опублікована в 1932, 16 лютого того ж року поставлена ​​в берлінському «Німецькому театрі» Максом Рейнгардтом.

1932 рік, що передував приходу до влади фашистів, був ознаменований в культурному житті Німеччини подією великої історичної ваги – сторіччям від дня смерті Гете. В цьому ж році Гауптману виповнювалося сімдесят років. Обидва ювілею відзначалися в Німеччині як національні торжества.

Збіг цих дат не здавалася випадковим: Гауптман, всесвітньо відомий драматург, один з тих, під чиїм пером народжувалася на рубежі XIX-XX століть так звана «нова драма», сприймався до початку 1930-х рр. як класик, своєрідний «намісник» в XX столітті іншого німецького класика, Гете.

У п’єсі «Перед заходом сонця» Гауптмана сімдесятирічний ювілей її головного героя – автобіографічна деталь і усвідомлена художня паралель ювілею Гете.

Маттіас Клаузен, таємний комерції радник, почесний громадянин якогось великого німецького міста, власник великого книговидавництва, справжній цінитель мистецтва виступає в драмі втіленням величі німецької культури.

Дух Гете витає над героями п’єси: Клаузен цитує Гете, його діти носять імена великого поета і його персонажів, юна кохана вперше постає перед таємним радником точно так, як колись Лотта стала герою «Страждань молодого Вертера», а вся історія кохання сімдесятирічного Клаузена до Інкен викликає в пам’яті «маріенбадскьу елегію» – історію сватання 74-літнього Гете до Ульріки.

Конфлікт Маттіаса Клаузена і його дорослих дітей, переляканих можливою втратою спадщини і організували цькування батька, виходить далеко за межі «сімейної драми», до якої драматург завжди тяжів. Сім’я Клаузеном для Гауптмана – своєрідна модель сучасної йому Німеччини, в якій варварство і груба сила, що мають на меті знищити в людині особистість, наступають на світ високих духовних цінностей.

Діти Клаузена – філістерське середовище, що виявила в 1920-і рр. явну схильність до фашизації, Клаузен же – втілення духу нації. Будучи причетним до формування цього середовища, в результаті він виявляється чужим їй, витісненим з неї, доведеним до самознищення.

Спочатку Гауптман хотів назвати свою драму «Новий Лір». Історія батька, переслідуваного власними дітьми, бачилася йому історією Ліра XX століття, насильно позбавленого своїх «володінь». У фіналі п’єси, коли Клаузен в негоду біжить з дому і, напівбожевільний, виявляється без даху над головою, аналогія з шекспірівським вінценосним старцем стає прозорою.

Маттіас Клаузен – тип героя, що супроводжував Гауптмана на всьому його творчому шляху:

  • непересічна особистість;
  • самотній інтелігент.

Але якщо ранній герой драматурга (в п’єсах «Самотні», «Потоплений дзвін», «Міхаель Крамер» та ін.) – метання неврастенік, який не вміє зробити свій вибір, то Клаузен – натура сильна, цільна. Гармонійна особистість, для знищення якої потрібна сила ще більша, подібна до тієї, яка втілена в груповому портреті дітей, очолюваних зятем Кламротом.

Одним з перших в німецькій літературі – поряд з Т. Манном, Л. Фейхтвангером, Б. Брехтом – Гауптман вгадав істинний сенс насувається фашизму, дав своє тлумачення його природи.

Історичним контекстом легко прояснюється символіка назви: драматург, який почав свій творчий шлях драмою «Перед сходом сонця», напередодні приходу до влади фашизму відкрито заявляв: довгий шлях Німеччини від сходу сонця до його заходу пройдено, попереду – безумство, затемнення розуму, морок.

Кіно і театр не раз зверталися до п’єси «Перед заходом сонця». У роки нацизму драму, як і багато інших творів німецької класики, тлумачили, попри очевидність позиції автора, в відверто профашистських ключів. Саме таке трактування основного конфлікту, кілька видозміненого, пропонував фільм «Володар», знятий режисером Фейтом Харланом в 1937 році.

Посилання на основну публікацію