Печорін і Грушницький – порівняльна характеристика

✅ Два яскравих персонажів роману Михайла Юрійовича Лермонтова «Герой нашого часу» – це юнкер Грушницький і офіцер Григорій Печорін.

Наші герої – молоді чоловіки. Григорію Печоріну в романі близько двадцяти п’яти, а Грушницький виглядав старше своїх років. Йому давали двадцять п’ять років, але насправді йому йшов лише двадцять перший рiк.

Обидва герої – молоді і красиві чоловіки. Грушницький смаглявий і чорнявий, до того ж він добре складний. А Печоріна йдеться, що він дуже хороший собою.

У Грушницького дуже виразне обличчя, при цьому особа Печоріна не виражає зовсім нічого. Навіть коли він лежав у лихоманці, цього не можна було визначити з виразу його обличчя.

Грушницький – юнкер, який пізніше стає офіцером. Печорін же – офіцер (прапорщик), який раніше був юнкером. Причому сам Печорін вважає, що кращою частиною його життя був саме той період, коли він ходив узванні юнкера.

Обидва персонажі дворяни. Але Печорін – багатий, його називають петербурзьким переможцем, а Грушницький – не дуже багатий і родом з провінції, у його батька є своя село.

Печорін володіє неабияким розумом, в той час, як Грушницького розумним назвати не можна. Печорін стриманий в прояві своїх почуттів і пристрастей, а Грушницький, навпроти, нестримний в прояві своїх емоцій.

Якщо Печорін дуже хоробра людина і вміє брати на себе відповідальність за свої вчинки і дії, то Грушницький у творі виявляє себе як боягузливий маленька людина.

Печорін не любить багато говорити, в розмові він більше мовчить. На його думку, мовчати не так втомлює, як розмовляти. Крім того, це позбавляє тебе можливості проговоритися і ненароком видати свою або чужу таємницю. А цей персонаж дуже вже не любить розкривати своїх секретів. А ще для нього мовчання в розмові – це прекрасна можливість для того, щоб дізнатися чийсь секрет. Грушницький же, навпаки, любить готувати. Він каже довго і зі смаком, використовуючи у своїй промові заздалегідь заготовлені довгі і витіюваті фрази. Тим більше він ділиться своїми секретами практично з усіма.

Печорін дуже нахабний, часто розмовляє з людьми зухвало. А Грушницький – скромний малий, він відчуває себе ніяково, якщо доводиться напрошуватися, навіть якщо це прийнято у людей, що живуть в цьому районі.

Печорін дуже проникливий, він бачить людей наскрізь і знає їх. Грушницький не знає людей, не вміє знаходити до них підхід і зачіпати таємних струн їх душі.

У героїв багато різного, але їх також багато що об’єднує. Вони обидва дворяни, обидва добре виховані і отримали гідну освіту. Вони обидва військові та обидва служать на Кавказі. Що стосується їх характеру, то обидва герої горді, самолюбні і мстиві.

Грушницький увібрав в себе всі негативні якості Печоріна, не взявши від головного героя роману нічого з його позитивних рис характеру. Тому Грушницький дуже вигідно відтіняє Печоріна, адже в порівнянні з Грушницьким, Печорін здається набагато краще, ніж він є насправді.

Джерело: Печорін і Грушницький порівняльна характеристика твір

Посилання на основну публікацію