Овідій «Любовні елегії» – короткий зміст

Першим літературним працею Публій Овідій Назон був збірку любовних елегій («Amores»). Спираючись на поезію своїх попередників, використовуючи часом традиційні мотиви любовної елегії, молодий поет створює вірші нового типу, позбавлені того піднесеного характеру, який був властивий трактуванні любовної теми у Тибулла і Проперція. Овідій міцно стоїть на грунті реальності, з живим інтересом ставиться до навколишнього, наділений міткою спостережливістю і дотепністю.

 

Гідними поетичного зображення він вважає такі сторони життя, що не наважувалися описувати колишні елегійні поети. Овідій сміливо веде своїх читачів в цирк, в якому під час представлення юнак може познайомитися з гарненькою вольноотпущенніцей.

Скачка коней благородних мій погляд не тягне на ристаньями,
Нехай переможе, я прошу, той, хто тобі до душі.
Поруч з тобою посидіти я хочу, перемовитися словом,
У цирк прийшов, щоб любов ти мою бачити могла.
Дивишся ти на бігу, дивлюся на тебе я вперто.
Кожен своїм захоплений, кожен дивиться на своє.
(Пер. Н. В. Вулих)

Кидаючи в «Любовних елегіях» жартівливий виклик серйозної моралі, Овідій пояснюється з однаковою пристрастю в любові пані і її служниці:

Волосся ти причесати майстерно вмієш, Кіпассіс,
Ти гідна служити в небі богиням самим!
Принадність ласк твоїх таємних випробувана мною: я знаю,
Ти мила пані, мені ж миліше, ніж їй.
(Пер. В. В. Вулих)

Він повчає ревнивого чоловіка і дає поради закоханому, як вправнішим обдурити чоловіка своєї коханої. Повсякденні почуття, картини повсякденного життя стають у Овідія об’єктами художнього зображення. Жарт, сміх, іронія вперше так широко проникають з його «Любовними елегіями» в римську ліричну поезію. Багато елегії представляють собою віршовані декламації. Один мотив до них майстерно подається в різних варіантах. Так побудована, наприклад, 9-я елегія I книги. Головна думка викладена Овідієм в перших рядках, а весь вірш розвиває і ілюструє її серією прикладів і образів:

Кожен закоханий – солдат, і є у Амура свій табір,
Аттик, повір мені і знай: кожен закоханий – солдат.
Вік, придатний для війн, найзручніше для Венери,
Старий не придатний солдатів, старця противна любов.
(Пер. Н. В. Вулих)

Посилання на основну публікацію