1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Література
  3. Останній дюйм – скорочено

Останній дюйм – скорочено

«Добре, якщо, налітавши за двадцять років не одну тисячу миль, ти і до сорока років все ще відчуваєш задоволення від польоту; добре, якщо ще можеш радіти тому, як артистично точно посадив машину; трохи натиснеш ручку, піднімеш невеличку хмарку пилу і плавно відвоюєш останній дюйм над землею. Особливо, коли приземляєшся на сніг: щільний сніг дуже зручний для посадки, і добре сісти на сніг так само приємно, як прогулятися босоніж по пухнастому килиму в готелі».

Герой літав на старенькій машині «ДС-3», літав над пустелею Червоного моря – шукав нафтові родовища нафтоекспортної компанії, садив машину всюди, де вимагали геологи.
Його літак «Фейрчальд» перетворився на жалюгідну руїну. Зрештою, компанія відмовилася від послуг льотчика.

«Все було скінчено: йому стукнуло сорок три, дружина поїхала від нього додому на Ліннен-стріт у місті Кембрідж, Массачусетс, і зажила як їй подобалося: їздила на трамваї до Гарвард-сквер, купувала продукти в магазині без продавця… Одним словом, вела пристойне життя, гідне пристойної жінки… »

Любительська авіація позбавила роботи багатьох льотчиків-професіоналів.

Бен – так звуть героя – не приймає звичайну рутинну роботу на землі. Дружина до нього байдужа.

Десятирічний син однаково чужий і для матері, і для батька.

Намагаючись знайти шлях до душі дитини, Бен узяв з собою хлопчика на літак «Остер». Вони летять над узбережжям Червоного моря. Літак скажено мотає в повітрі, і хлопчик не приховує, що боїться. До того ж його нудить. Бен роздратований. Він якось спробував повчити хлопчика вести літак, і хоч син виявився дуже кмітливим і досить швидко засвоїв основні правила, кожен окрик доводив малого до сліз…

Деві (хлопчик) сидів, опустивши голову.

Сядь прямо, – сказав батько Деві, – якщо хочеш навчитися, як іти на посадку.

Бен не може знайти вірного тону в розмові з сином. Однак він ділиться з ним знаннями:
Коли вирівнюєш літак, треба, щоб відстань до землі була шість дюймів.

Чи не фут і не три, а рівно шість дюймів… Вся справа в останньому дюймі. Хлопчик кивнув. Він колись бачив смерть льотчика, який не зміг розрахувати траєкторію посадки.
Батько і син приземляються в Акулячій бухті. У ній водиться безліч великих акул. Бен готується до занурення з аквалангом, різко розпоряджаючись і неохоче відповідаючи на питання хлопчика. Занадто рідко він бачив сина, от і не зумів прив’язатися до нього, а тільки прищепив постійний страх перед невдоволенням батька.

Бен збирається зайнятися підводною зйомкою – зйомкою акул. Хлопчику він забороняє входити у воду.

Деві оглядає розпечену пустелю. Що буде з ним, якщо батько не вийде з води?
Бен знімає акул для телевізійної компанії, йому непогано платять.

«Пощастило, що він отримав хоч таку роботу».

Втім, ця «робота підходила до кінця, і у нього більше не було причин залишатися в Єгипті. Тепер уже він, напевно, відвезе хлопчика до матері, а потім пошукає роботу в Канаді – може там що-небудь та підвернеться, якщо, звичайно, йому пощастить і він зуміє приховати свій вік».

Бен вибирається на берег. Під час сніданку з’ясовується, що батько взяв для себе пиво, але забув воду для хлопчика.

Хлопчик запевняє, що йому зовсім не хочеться пити. Він тривожно розпитує батька, чи знає хтось про їх місцезнаходження. Ні, ніхто не знає. Бен знову опускається у воду, прихопивши з собою криваву приманку для акул.

Все було знято: «наближення акул до цілі… Жадібний, капосний укус – найогидніше видовище, яке він бачив у житті». Руки Бена вимазалися в крові. Це була страшна помилка! Акула-кішка напала на нього…

Він зібрався з силами і зумів вибратися на берег. Руки його були порізані, права майже відірвана зовсім. Ноги теж були пошкоджені, але менше. У такому стані він не зможе вести літак.

Льотчик наказує синові розірвати сорочку і міцно перев’язати йому руки.

«Напружене, бліде обличчя сина було спотворено жахом, але він з мужністю відчаю намагався виконати своє завдання…»

Тобі, бідолаха, доведеться все робити самому, так вже вийшло. Не переймайся, якщо я на тебе закручу. Тут вже не до образ. Не треба звертати на це увагу, зрозумів?

«Так», – Деві перев’язував ліву руку і не слухав його.

Молодчина! – Бену хотілося підбадьорити дитину, але йому це не дуже вдалося. Він ще не знав, як знайти підхід до хлопчика, але розумів, що це необхідно. Десятирічній дитині потрібно було виконати справу нелюдської складності. Якщо він хоче вижити. Але все має йти по порядку…»

Хлопчик, керуючись порадами батька, знімає з нього акваланг. Бен все частіше втрачає свідомість. Найжахливіше: десятирічному хлопчикові доведеться вести літак. Чи зможе? Льотчику здається, що «цей хлопчик із серйозним обличчям був чимось схожий на нього самого: за дитячими рисами приховувався, можливо, твердий і навіть неприборканий характер».

На рушнику син тягне батька до літака. Страшний біль роздирає тіло пілота.

  • Ти, видно, зовсім змучився, – говорить льотчик синові.
  • Ні! – Крикнув Деві з люттю. – Я не втомився.

«Його тон здивував Бена: він ніколи не чув у голосі хлопчика ні протесту, ні тим більше люті. Виявляється, обличчя сина могло приховувати ці почуття. Невже можна роками жити з сином і не розгледіти його обличчя?»

Деві за порадою батька натаскує камені і висохлі корали до дверцят літака. Так слабкому хлопчині вдалося витягти зраненого пілота в кабіну літака.

«Важливо було дотягнути до Каїра і показати хлопчику, як посадити літак».

Бен боїться налякати хлопчика повідомленням про те, що вести літак доведеться йому. І батько поволі готує Деві до цього.

Злітати доводиться при сильному вітрі. Хлопчик слухається батька, він тримається молодцем – і ось літак вже в повітрі. Через шум моторів і вітру доводиться кричати.

«Деві все-таки запам’ятав, що потрібно вирівняти літак, тримати потрібні обороти мотора і швидкість! Він це запам’ятав. Славний хлопець! Він долетить. Він впорається!» – Розуміє батько.

«Залишившись один на висоті в три тисячі футів, Деві вирішив, що вже ніколи більше не зможе плакати. У нього на все життя висохли сльози…»

«У картах Деві розбирався. Це було нескладно. Він знав, де лежить їхня карта, витягнув її з сумки на дверцятах і задумався про те, що він буде робити, коли підлетить до Суеца.

Але, загалом, він знав навіть і це. Від Суеца вела дорога до Каїра, вона йшла на захід через пустелю. Летіти на захід буде легше. Дорогу неважко розгледіти, а Суец він впізнає з того, що там закінчується море і починається канал. Там треба повернути вліво…»

Хлопчикові вдалося дістатися до аеродрому. Посадці заважає зліт великого літака.
Вітер! – Кричав хлопчик; його личко застигло і перетворилося на трагічну маску; Бен знав, що наближається останній дюйм і все в руках у хлопчика…

Залишалася хвилина до посадки.

«… Хвіст і колеса літака торкнулися землі – це був останній дюйм. Вітер закрутив літак, він забуксував і описав на землі коло, а потім завмер, і настала тиша.

Ах, яка тиша і який спокій! Він чув їх, відчував всім своїм єством; він раптом зрозумів, що виживе, – він так боявся померти і зовсім не хотів здаватися».

Льотчик одужав, вражаючи лікарів своєї життєвою енергією, але все-таки втратив ліву руку.

Втрачена і професія льотчика.

Але головне – зовсім інше. «Йому, Бену, тепер знадобиться все життя, все життя, яке подарував йому хлопчик… Бен вирішив, що гра варта свічок. Цьому варто віддати час. Він вже добереться до самого серця хлопчиська! Рано чи пізно, але він до нього добереться.

Останній дюйм, який розділяє всіх і вся, нелегко подолати, якщо не бути майстром своєї справи.

Але бути майстром своєї справи – обов’язок льотчика, адже Бен був колись зовсім непоганим льотчиком».

ПОДІЛИТИСЯ: