Особливості жанру роману “Війна і мир” Толстого

Дати точну характеристику жанру роману досить складно. Можна сказати, що це – сімейно-побутовий, і в той же час, соціально-психологічний, військово-історичний роман. Точніше – це роман-епопея. Толстой порівнював його з творами Гомера.

Він давав зрозуміти, що його роман близький до народної героїчної епопеї. У романі тісно переплітаються долі країн з долями конкретних людей. Дано повне і точне, майже енциклопедичне опис життя російського суспільства 19 століття.

Описано реально відбуваються події, і тут же можна зустріти філософські міркування про роль особистості в історії. Що в житті випадково, а що закономірно. З географічної точки зору, дія роману відбувається на великих територіях – європейська частина Росії, сама Європа.

Толстой відписує близько шестисот героїв, безліч побутових сцен, двадцять реально відбуваються баталій. Роман можна віднести до жанру роман-епопея. Роман, який описує постійний рух. Він охоплює по протяжності цілу епоху. На початку ми бачимо Наташу маленькою дівчинкою, яка бігає на балу і просить всіх дивитися на батька. А в кінці вона – заміжня жінка, у неї вже троє дітей. А у князя Болконського виріс син, який мріє бути поруч з П’єром Безухова. Це як мінімум, роман охоплює за часом, 20-25 років. Скільки за цей час відбулося подій!

Автор п’ятнадцять разів міняв початок роману. Щось його не влаштовувало. Намагався починати словами автора, і від імені старого князя Болконського. Але все-таки зупинився на вечорі в салоні придворної дами Шерер. Свої думки він вклав в уста її гостей, які навперебій обговорюють майбутню війну з Бонапартом. І відразу вводить в дію двох головних героїв, двох друзів – Болконського і Безухова.

І читач відразу повністю занурюється, як ніби пірнає, в ту епоху. Особливо це проявляється, коли дивишся екранізацію роману в постановці Сергія Бондарчука. Створюється враження, що сам ти присутній на балу і можеш підійти, наприклад, до П’єра Безухова і поговорити. До князю Андрію якось страшнувато, вже дуже зарозумілий він. Особисто у мене склалося таке враження.

Ось поринули в роман і вже не можемо відірватися, поки не дочитаємо до останньої сторінки. Так він захоплює і захоплює. Толстой докладно описує, що носили бідні і багаті, яка була мода в той час. Які були мундири в російській армії, і як одягалися французи. Які страви їли на балах знати, бідний люд і солдати. Воістину, не художній твір, а енциклопедія.

А подивившись художній фільм, не сучасний, а той, старий, радянських часів з В’ячеславом Тихоновим і Сергієм Бондарчуком в головних ролях, так і хочеться перечитати великий твір ще раз.

Посилання на основну публікацію