Особливості композиції розповіді “Стара Ізергіль”

Твір Максима Горького «Стара Ізергіль», виконане в стилі романтизму, є одним з ключових творів російської класичної літератури. В оповіданні автор прагне знайти відповідь на питання, який є воістину «вічним» – питання про те, який же саме є ідеальна особистість і в чому полягає її цінність.

 Композиційно розповідь «Стара Ізергіль» можна розділити на три частини – легенда про Ларрі, історія Изергиль і легенда про Данко. У легенді про Ларрі Горький розповідає історію людини, який не бажає схилятися ні перед ким і ні перед чим. Будучи сином орла і звичайної жінки, Ларра жорстокий, егоїстичний і впевнений у власній перевазі. Однак подібні помилки не повинні проходити безслідно, і в завершенні легенди головний герой виявляється засудженим до найстрашнішої для нього долі – до безсмертя.

У другій частині розповіді Максима Горького читачі дізнаються історію Изергиль – історію жінки, яка вміла любити по-справжньому. Любити самовіддано, щиро, не боячись зіткнутися з небезпеками і дійсно важкими життєвими випробуваннями. В ім’я любові Изергиль була готова на все.

Третя ж частина розповіді відкриває нам легенду про Данко – героя, який вирвав своє серце, щоб освітити їм шлях людям розчарованим, втомленим від втрат і вічної скорботи. Головний герой цієї легенди поєднує в собі всі найчистіші і найкращі риси – доброту, готовність до самопожертви в ім’я ближніх, любов до людей і здатність направляти втрачених і заблукали на істинний шлях.

На мій погляд, розповідь Максима Горького «Стара Ізергіль» є глибоко символічним твором. Навіть аналізуючи композицію твору, ми спостерігаємо своєрідний перехід від недосконалого до ідеального, майстерно одягнений в художню форму. За кожним героєм розповіді ховається своя історія, свої спонукання, свої страждання і свої радості, проте є щось, що об’єднує всі три історії – прагнення автора зрозуміти, в чому ж цінність людського життя, в чому ж вона має сенс. Безумовно, кожна людина має право відповідати на це питання по-своєму, проте я вважаю, що просто неможливо заперечувати факт того, що справжнє призначення кожного з нас – привнести щось в цей світ. Наповнити його любов’ю, добротою, допомогти комусь, що опинилася у важкій ситуації, і таким чином допомагати і самому собі, наповнюючи власне життя сенсом.

Посилання на основну публікацію