Основні теми і мотиви лірики Лермонтова

За короткий життєвий шлях Лермонтов встиг залишити нам неоціненну спадщину. Творчість поета різноманітно за тематикою. У його ліриці ми можемо виділити кілька основних тем: Батьківщини, самотності, любові і природи.

Тема Батьківщини проходить через усю творчість Лермонтова. Ставлення поета до Росії було суперечливим. У своєму творі «Батьківщина» автор пише про «дивної» любові до Батьківщини. Поет не любить державних чиновників, тому що вони не піклуються про простих людей, але він захоплюється традиціями і культурою Вітчизни, Лермонтову подобається танець “з тупанням і свистом під гомін п’яних мужиків”. В «Бородіно» Лермонтов пишається своєю країною і історією Росії.

Любовна лірика поета видно в перших віршах, причому любов переплетена з сумом і самотністю. Лермонтов не знаходить щастя в любові: «щастя без обману немає», «вічно любити неможливо». У творах ми знаходимо безнадійність героя, відчай, світлі почуття до нього не приходять, і він розчаровується в любові: «не варто праці», «все там мізерно». Поет не вірить в ідеальну любов і розуміє, що в житті може закохатися тільки раз, тому що швидкоплинні захоплення швидко проходять, залишаючи в душі порожнечу.

Пейзажні замальовки рідної країни є невіддільною частиною ліричних творів поета. У цих віршах картини природи прості, точні, яскраві: «жовтіюча нива», «сріблястий конвалія», «студений ключ», «біліють берези». Дуже точно Лермонтов використовує прийом одухотворення, він перший, хто став залучати порівняння з природи стосовно людини: «Він був схожий на вечір ясний …». Також автор розповідає нам, які почуття у нього викликає природа: «люблю димок», «упокорюється душі моєї тривога», «весело жити». Часто ліричний герой Лермонтова самотній, і саме природа допомагає автору розкрити душу цього героя. І природа допомагає підкреслити це самотність.

Тема самотності проходить майже через всю лірику Лермонтова. Найбільш повно розкрита ця тема у вірші «В’язень». Поет сам відчуває себе в’язнем часу, адже сучасники його не розуміють. У «Пророку» ліричний герой не потрібен людям, вони не бажають його слухати, тому він змушений відправитися в пустелю, там пророк знайде спокій.

Лірика М.Ю. Лермонтова наповнена смутком, сумом і почуттям самотності, читаючи його поезію, ми можемо зазирнути в душу поета і ближче пізнати його як людину.

Варіант 2

Російську літературу неможливо уявити без такого письменника, як Михайла Юрійовича Лермонтова, який був романтичної особистістю, глибоко люблячої власну Батьківщину.

Творив поет якраз в той час, коли панував романтизм. Лермонтову вдалося виявити на перший план ліричне «я», що неодноразово постає центром світу всього. І тим, якими керувався Михайло Юрійович, було багато. Основна – це тема, присвячена самотності.

Такий стан для Лермонтова сприймалося як щось повсякденне, буденне. Поет вважав, що так воно і є, і було. У його творах ліричний герой протиставляється реального світу, наповненого бездумним натовпом, що не може ніяк зрозуміти людину талановиту. З’являється конфлікт, який ніяким чином не може вирішитися. Самотність для персонажа Михайла Юрійовича представляється як плата за те, що шукав, а потім і наблизився до внутрішнього спокою, душевної рівноваги. Герой постійно знаходиться в пошуках самого себе, свого внутрішнього світу, своєї душі. І в концепції письменника в кінці то кінців трактується те, що ліричний персонаж так і не знайшов спокій, навіть залишившись зовсім в повній самоті …

З іншого боку вважається, що самотність – це якийсь втечу людини від навколишнього суворого світу, який набридає і дратує своїм шумом, в інший світ, ілюзійний. І відразу виникає поряд з цим відчуженість персонажа в цьому світі, яке зростає і невблаганно продовжує зростати.

На зміну першій темі приходить інша: тема волі, а також тема неволі. Для Михайла Юрійовича свобода – це найголовніша цінність. І ліричний герой то і робить, що відстоює власне право на те, щоб бути вільним і незалежним від усього мирського. Це, перш за все, помічається в поемі «Мцирі». Зв’язок проявляється і в вірші «В’язень», що теж сповнений мріями про свободу, про те, щоб вирватися з клітки.

Дивно те, що мотиви лірики Михайла Юрійовича і теми нерозривно пов’язані один з одним, тому як в творах Лермонтова простежується і мотив відчуженості ліричного героя від згубної навколишньої дійсності, і тема самотності, яка проноситься у поета по всьому його творчості. І то, і то тісно пов’язані з темою природи, бо персонаж, мріючи піти від нагальною дійсності, виявляє розраду в прекрасній красі природи, яка здатна сприятливо впливати на людину, очищаючи і лікуючи його душу.

Особлива увага в творчості Лермонтова приділяється натовпі, яку він намагається яскраво висловити, так як її вплив або підносить людину, або принижує настільки, що далі продовжувати власний шлях набагато важче. Суспільство Михайло Юрійович суворо критикує, вимальовує образи таких людей пустим, вітряним, досить дріб’язковим, легковажним. Їхній головний недолік в тому, як вважає поет, що відсутня духовність. Натовп досить безініціативна, пихата. Їй чужі переживання простого творця, тому персонаж Лермонтова і відходить все далі і далі від них, щоб не стикатися і не взаємодіяти з таким суспільством «душевних калік».

Безумовно, Михайло Юрійович не обійшов таку тему, як тема Батьківщини! У своїх віршах письменник показує, наскільки поняття «батьківщина» далеко і не схоже на поняття «держава». Це дві абсолютно відмінні одна від одної гілки. Одна, як стверджує поет, надихає, робить благороднішими, піднесеним тебе людиною. Інша випромінює лише святенництво, легковажність, байдужість в долях людей.

І важлива тема письменника – це тема кохання, яка виражається у Лермонтова песимістично. Взаємності спостерігати в творчих працях Михайла Юрійовича безглуздо, бо ліричний герой знаходить втіху лише в самоті.

Таким чином, внесок Лермонтова в російську літературу неоціненний! Думки ветувати розташовуються на папері, вражаючи своїм змістом і пишністю!

Посилання на основну публікацію