Основні мотиви оповідання «Любов до життя»

Розповідь Джека Лондона «Любов до життя» – твір не тільки цікаве, але і дуже повчальне. Адже герой оповідання потрапив в практично безвихідну ситуацію, однак зумів вибратися з неї і залишитися в живих. Які ж висновки для себе можна зробити після знайомства з одним з найбільш приголомшливих розповідей Джека Лондона?

Перш за все, кожен повинен пам’ятати про те, що здаватися ніколи не можна. Адже, по суті, герой не дістався до китобійного судна самостійно. Більш того, за кілька годин до порятунку він абсолютно чітко зрозумів, що не доповзе до нього ніколи. Однак людина все одно чинити опір смерті, навіть перебуваючи у неї в пазурах, він неухильно продовжував рухатися, а з судна помітили його дивні рухи тіла і поспішили на допомогу.

Крім того, герой вчасно розлучився з непотрібним баластом, яким стало для нього добуте золото. Йому було вкрай важко викидати скарб, адже залишити плоди непосильної праці і розлучитися з мрією про багатство завжди нелегко. Однак людина викинув золото і тому залишився живий. Хто знає, може сувора канадська земля не хотіла розлучатися зі своїми скарбами, тому і не відпускала героя?

Також варто звернути увагу на те, що краще екіпірований і фізично здоровий Білл загинув, а головний герой, незважаючи на травму, вижив. Цю обставину можна пояснити тим, що для виживання в екстремальних умовах однієї фізичної сили мало, необхідно мати ще й величезну силу духу. А Білл виявив малодушність, коли кинув товариша в біді. Головний герой, ймовірно, ніколи б цього не зробив. Він рухався вперед з чистою совістю, і навіть перебуваючи на крайній стадії морального і фізичного виснаження, не зміг змусити себе доторкнутися до останків одного.

З розповіді «Любов до життя» можна почерпнути чимало цікавого, адже людина стає сама собою тільки перед обличчям реальної загрози.

Посилання на основну публікацію