Опис п’єси “Стільці” Іонеско

«Стільці» ( «Les chaises») – трагічний фарс Ежена Іонеско. Поставлений в 1952 р в крихітному залі театру «Ланкрі» нікому не відомим режисером спектакль пройшов майже непоміченим. У 1956 публіка брала нападом театр «Стюдіо де Шанзелізе», щоб побачити «Стільці» в постановці знаменитого актора і режисера Жака Моклер, що виявила незаперечні переваги п’єси і досконале збіг форми і змісту.

Переступивши рубіж дев’яностоліття, проживши все життя разом Старий і Стара скликають гостей, щоб Старий міг оголосити Послання, яке містить вистраждані ним умовиводи. Для чого і запрошений Оратор, бо без угаву базікає Старий переконаний, що говорити складно не вміє. Весь простір сцени поступово заповнюється стільцями, які господарі приносять кожному прибуває гостю, існуючому лише в їхній уяві. Іонеско майстерно добивається ілюзії присутності великої кількості людей. Як в телефонній розмові ми чуємо лише одного зі співрозмовників, але Старий і Стара настільки жваво і віртуозно ведуть «бесіду», що ми легко уявляємо собі, на якому щаблі соціальних сходів знаходиться кожен з персонажів-невидимок. Чим щільніше стає уявна натовп, тим більше самотніми відчувають себе єдино реально існуючі персонажі – Старий і Стара. У момент, коли Оратор розкриє рот, щоб читати Послання, вони викидаються з вікна. Тут-то і з’ясовується, що Оратор ньому.

Дуже точно визначивши жанр своєї п’єси «Стільці», змішавши трагедію і фарс, Іонеско створив блискучу параболу на метафізичну тему існування людини у ворожому йому світі. Письменник другої половини XX в. переконаний, що світ цей абсурдний, а тому мистецтво жити в ньому означає постійне балансування між фарсом і трагедією.

У 1970 р Іонеско був обраний до Французької Академії. Його перші п’єси «Лиса співачка» (1950 г.) і «Урок» (1951 г.) з 16 лютого 1957 р постійно йдуть в театрику «Ля Юшетт». Спектакль – така ж визначна пам’ятка Парижа, як Лувр, Ейфелева вежа або «Мулен Руж», занесений в Книгу рекордів Гіннеса. Постановок «Стільців» (як і «Носорогів») у всьому світі не злічити. На російській сцені найбільш помітним став спектакль, в якому Сергій Юрський виступив як актор, режисер і перекладач тексту (1994 г.).

Посилання на основну публікацію