«Тев’є-молочник» – це повість Шолом-Алейхема. У повісті дев’ять своєрідних новел-монологів. Письменник повертався до неї протягом двадцяти років: перша новела вперше опублікована в 1894 році, заключна – в 1914 році.
Тев’є-молочник, або, як він називає себе в «листі» до автора (новела перша «Аз недостойний»), «пан Тев’є, молочний єврей», – людина кінця 19-го – початку 20-го століття. Життєрадісний, сильний, завзятий трудівник, який звик у поті чола заробляти хліб свій.
Уявлення Тев’є про життя глибоко патріархальні. Життя посилає йому одне випробування за іншим. Все нове вривається в його будинок через дочок, чиї погляди на життя рішуче відрізняються від поглядів батька. Дочки чинять інакше, ніж робили батьки і діди: поривають зі старим, йдуть назустріч новому. Вир нового життя часом просто незрозумілий, лякає. Тев’є, проте, знаходить в собі достатньо сил якщо не зрозуміти, то, принаймні, інстинктивно прийняти те, що відбувається на його очах.
«Тев’є-молочник» Шолом-Алейхема – повість соціальна, її образотворчий, художній ряд – трагікомічний.
Трагікомізм, своєю чергою, виникає з особливостей сприйняття автором навколишньої дійсності, зі специфіки його таланту.
Повість рясніє цитатами зі Святого Письма і молитов. В оригіналі ці цитати Тев’є вимовляє на івриті – мові Біблії, Талмуда – сам переводить їх на ідиш, навмисно «зміщуючи» прямий сенс, тлумачачи їх по-своєму. Кожна жарт, кожен «афоризм» Тев’є – це заперечення самої можливості того, що нещастя назавжди здатне стати володарем душі і долі нації.
С. М. Міхоелсу належить слава першовідкривача сценічного змісту творчості Шолом-Алейхема. У 1938 р він зіграв роль Тев’є у виставі «Тев’є-молочник». Слідом за ним, але вже на українській сцені «Тев’є…» поставив і зіграв М.М. Крушельницький. В кінці 80-х роль Тев’є-молочника зіграли:
- Є. П. Леонов («Поминальна молитва», постановка М. А. Захарова на сцені «Ленкому»);
- М. А. Ульянов (телевізійний спектакль).
У 1913 р. ризький режисер М. Воркель зробив спробу екранізувати «Тев’є-молочника», за сценарієм «Безжурний Тев’є», зробленому самим автором. Знайомий з письменником з 1908 р., М. Воркель в 1913 отримав від Шолом-Алейхема написаний російською мовою сценарій і лист, де було сказано: «Сюди ввійшла тільки новела «Щастя привалило!».
П’ятдесят оновлених епізодів, фантастичні картини, в повісті ви їх не знайдете. Все спрацьовано за законами кінематографа». Перша світова війна обірвала зв’язок Шолом-Алейхема з кінофірмою. Мрія письменника побачити свого Тев’є на дисплеї не збулася.
Loading...
