Образ Ярославни в «Слові о полку Ігоревім»

«Слово о полку Ігоревім» – це велична пам’ятка в історії давньоруської літератури. Цей рукопис передає нам події давно минулих днів. Ми дізнаємося про великих походах князів руських, про їх перемоги і поразки.

Автор приділяє увагу не тільки чоловічим образам. Нарівні з ними описані і славні жіночі образи, які відігравали важливу роль в розвиток сюжету. Це святая Февронія, Авдотья Рязаночка – великі жінки. Їхні образи прекрасні.

Але, є серед впливових персонажів ще одна жінка – Ярославна. Вона була відданою дружиною князя Ігоря – вона до останнього залишалася вірною йому. Ярославна щиро співпереживала про всі події, що відбуваються з військом Ігоря. Вона плаче і тужить про втрати, вона молить всі сили природи про допомогу.

Читаючи «Слово о полку Ігоревім» ми звертаємо увагу на язичницькі мотиви, які обожнюють сили природи. Видно також фольклорні спрямованості – наснагу сонця і вітру. І Ярославна постійно молить про допомогу саме у них.

Образ Ярославни передає нам ті тяготи і ті страждання, які лягли на плечі не тільки цієї молодій жінки. Адже скільки дружин і матерів чекали своїх чоловіків і синів з битви. Скільки вони пролили сліз і скільки прочитали молитов. Так, такі тендітні жінки, як Ярославна, мало чим могли допомогти в бою. Але своєю духовною силою вони могли підтримати кожного. Своїми молитвами вони творили чудеса.

І заграло море. крізь туман
Вихор примчав на північ рідного –
Сам Господь з половецьких країн
Князю шлях вказує до дому.

Благання прекрасної Ярославни були почуті. Допомога Всевишнього допомогла воїнам.

У «Слові о полку Ігоревім» Ярославна постає перед читачем вольовий і сильною натурою, яка могла підтримати рідного чоловіка, яка могла допомогти йому в пошуку вірного рішення і правильного, гідного шляху. Вона, як і багато російські жінки робила все, щоб хоч якось вплинути на свою долю і долю цілого народу.

Посилання на основну публікацію