Образ Сонечки в романі Достоєвського “Злочин і кара”

Соня Мармеладова є одним з головних героїв в романі Ф.М. Достоєвського «Злочин і кара».

Сімнадцятилітню Соню спіткала важка доля: передчасно померла мати, через що її батько одружився з іншою жінкою, зі своїми дітьми.

Лагідна, смиренна, жертовна, вона вирішується на жахливий крок заради своєї сім’ї, заради порятунку її від голодної смерті – жертвуючи своєю невинністю і честю, вона йде на панель. Її рішення є результатом тих умов, в яких їй довелося жити. У той же час, це рятівний круг для тих, хто гине членів її сім’ї. Єдине, що є у дівчини, це її тіло, за допомогою якого вона і вирішує врятувати від голоду сім’ю Мармеладових. Але це був вибір Сонечки, її рішення, вона не відчувала по відношенню до мачухи образи, зла, ненависті. Саме тому душа молодої дівчата не загрубіла, що не стала жорсткішою, не наповнилась злістю і ненавистю по відношенню до оточуючих, її душа була кришталево чиста.

Соню рятує її любов до людей, все життя вона присвячує безкорисливої ​​і нескінченної жертві. В цьому і полягає сенс життя Сонечки Мармеладової, її щастя, відрада. Вона неначе підживлює себе, свою душу любов’ю до людей, це дає їй сили йти далі, смиренно зазнавати всі муки і страждання. Але ганьба штовхав дівчину на думки про самогубство, адже так, на її думку, вона зможе змити з себе ганьбу, приниження, сором. Однак думки про голодних дітей, яких вона зможе прогодувати, змушували дівчину змиритися зі своєю долею.

Молоду жінку відрізняє її здатність розуміти і приймати біль інших людей, співпереживати їм. Так, наприклад, вона прийняла визнання Раскольникова про скоєний ним вбивстві без осуду, огиди або відрази. З властивою їй смиренням і лагідністю, Соня переконує Родіона зізнатися і покаятися в скоєному злочині. Дівчина не відштовхує від себе Раскольникова, але, навпаки, співчуває йому, прагне очистити його душу. Така поведінка, любов Сонечки воскресають до життя молодої людини. Саме ця любов і допомогла Соні усвідомити, що, незважаючи на гордість Раскольникова, він принижений, засмучений і потребує допомоги, підтримки, теплих словах розради, а також і в твердих словах настанови на шлях істинний. Телиця відправляється за молодим хлопцем на каторгу. Ця жертва, її безмірна, безкорислива любов допомагають очиститися від ганебного відбитка, накладеного минулим.

Ідеалом Достоєвського є серцевий, відкритий, люблячий, з високими моральними якостями людина, яка розкритий в образі Соні Мармеладової. Дівчина, як і заповідано Ісусом Христом, у якого вона вірить, «несе світло світу», несе надію, співчуття, лагідність. І, на думку Федора Михайловича Достоєвського, таким повинен бути кожна людина.

Посилання на основну публікацію