Образ Петра I в поемі Пушкіна «Мідний вершник»

Петро Великий є одним з центральних образів поеми Пушкіна «Мідний вершник». Олександр Сергійович у своєму творі немов переосмислив роль російського царя в історії нашої держави. Петру I, як і всім простим людям властиво помилятися. Саме ці помилки і показує Пушкін в поемі «Мідний вершник».

На початку твору Петро I дійсно зображений «великим» людиною. Він мріє на місці дрімучих лісів і непрохідних боліт побудувати нове місто, яке стане жемчуженой російської держави. За задумом Петра I, Петроград мав стати новою політичною, економічною, військовою і культурною столицею. Цар каже:

Від Потьомкіна до шведу,
Тут буде місто закладений
На зло гордовитому сусідові.
Природою тут нам судилося
В Європу прорубати вікно,
Ногою твердої стати при море.
Сюди за новими їм хвилях
Всі прапори в гості будуть до нас,
І забенкетуємо на просторі.

Мріям Петра Великого судилося збутися. Уже через сто років з болотних драговин і дрімучих лісів виріс прекрасне місто. На жаль, Петро I помилився з місцем розташування свого міста. Він так і не зумів підкорити стихію води. Що та показувала вже не раз. Нева зіграла фатальну роль з долями багатьох людей, одним з яких був Євген – дрібний чиновник петровської пори.

Петро Великий створив прекрасне місто для вищого суспільства, забувши про простий народ з його потребами і бажаннями. Петровські реформи також були спрямовані на поліпшення життя світського суспільства. Долі простих трудяг не були цікаві нікому.

В кінці поеми цар-реформатор перетворюється в безмовний пам’ятник «Мідний вершник». Цей кам’яний істукан готовий зім’яти будь-якого на своєму шляху. Тиша Мідного вершника, як не що краше описує ставлення держави до людини.

Своїм твором Пушкін показав, що будь-яка людина може стати жертвою історичного моменту, який для нього, як правило, буде фатальним.

Посилання на основну публікацію