✅Образ пані Журден в комедії «Міщанин-шляхтич»

✅ Замовлення на комедію Мольєра зробив Людовік XIV. З королем сталася наступна подія: він зустрічав турецьке посольство з усією розкішшю, на яку тільки був здатний. Але турки відреагували більш ніж скромно на побачену пишність двору.

А один турецький посол образив Людовика XIV своїм зауваженням про те, що кінь його пана прикрашений дорогоцінними каменями краще, ніж король Франції.

Після цього правитель зробив замовлення на комедію. Він хотів побачити на підмостках театру видовище, яке висміює турецькі традиції.

Отримавши зовнішній поштовх, Мольєр почав творити. Правда, у міру створення п’єса набувала зовсім інших рис. Драматург висміяв у своїй комедії Міщанин-шляхтич” не турецькі церемонії, а звичаї сучасного дворянства і неосвіченість дрібних буржуа. Ця сатира вийшла куди більш дотепною і видовищною.

У центрі твору – буржуа Журден, який всіляко намагається приховати своє справжнє походження і вживає різноманітні спроби, щоб потрапити до вищого дворянського суспільства:

  • наймає вчителів;
  • виряджається в світське сукню і т. д.

У зображенні буржуазного суспільства Мольєр виходить із принципу поділу на різні групи:

  • люди патріархального складу, консервативні і не готові до змін;
  • нові люди з посиленим почуттям власної гідності;
  • люди, які копіюють дворянство, порожні по своїй натурі.

Пані Журден – яскрава представниця першої групи. Вона справжня дворянка, як зовні, так і внутрішньо. Це жінка, яка відрізняється здоровим глуздом і розумним підходом до справ. Вона практична, має почуття власної гідності. Пані Журден відкритими глузуванням намагається урезонити чоловіка і вибити з його голови цю маніакальну пристрасть, вважаючи, що це все почалося після того, як чоловік став знатися з важливими панами.

Всі старання пані Журден тепер націлені на те, щоб позбутися від гостей, які заполонили будинок. Вона прекрасно розуміє, що вчителі дотримуються меркантильних цілей і посміюються над наївним чоловіком, тішачи його марнославство. На сторінках комедії навіть прослизає така фраза:

“Їх треба гнати, бо нічого крім тарабарщини ці вчителі дати не можуть.”

Пані Журден не брала уроки, але легко парирує репліки графа Доранта. Вона гостра на язик і завжди знає, що потрібно відповісти. Вже її то точно не підкупити відкритими лестощами. Таке вона розкусить відразу.

Від чоловіка її відрізняє і те, що вона абсолютно байдужа до дворянського звання.

Коли Журден знаходить дочці жениха-маркіза, дружина не підтримує його, вважаючи, що потрібно видавати заміж за кохану людину, а він у Люсіль вже є.

У пані Журден є і чітке пояснення такої позиції: чоловік повинен бути рівнею, а не дивитися зверхньо на свою дружину і її міщанську рідню. Від нерівного шлюбу не буде нічого доброго, вважає вона. Пані Журден боїться, що внуки будуть соромитися своєї неродовитої бабусі. І всіма силами виступає на стороні дочки.

За такі міркування Журден зневажає дружину, вважаючи її дріб’язковою, готовою весь вік так і животіти в міщанському болоті. Але, на мій погляд, ця жінка в своїх переконаннях виглядає набагато вище і чистіше, ніж сам пан Журден.

Посилання на основну публікацію