Образ народу в повісті «Капітанська дочка»

«Капітанську дочку» не дарма вважають енциклопедією російського життя 18 століття, адже в ній Пушкіну вдалося показати життя простого російського людини в один з найскладніших періодів в історії нашої держави.

У повісті «Капітанська дочка» Пушкін створює образ народу ні як сіру і безлику масу, а як індивідуальність зі своїми поглядами, принципами і життєвою позицією. На сторінках твору ми зустрічаємо кілька типів простого народу. По-перше, це заколотники, по своїй натурі вони були активними і діяльними людьми, які повстали проти самодержавства і боролися за свою свободу. По-друге, це прості кріпаки. Вони знайшли своє відображення в образі Савельича. По-третє, це «старовинні люди», які були викриті в образі сім’ї Миронових. По-четверте, це дворянство, представником якого був Швабрин.

За допомогою образу Савельича Пушкін нагадує нам про ту епоху, в якій розгортаються основні дії повісті. Епоху кріпосного права і гноблення селян поміщиками і дворянами.

Автор наділяє Савельича багатьма людськими якостями такими, як порядність, вірність, доброта, прихильність і готовність будь-якої хвилини віддати життя за свого пана. Саме цей, далеко вже не молода людина, виховав Петра Гриньова, заклавши в нього ті якості характеру, які в подальшому допомогли герою впоратися з усіма життєвими випробуваннями. Савельич сенсом усього свого життя вважав служіння своєму панові. Хоча він і був кріпаком за соціальним статусом, він не був їм по натурі і по духу. В образі Савельича Пушкін показав нам протест проти підвалин кріпосного держави.

Наступним елементом образу народу стає сім’я Миронових. Автор дає їм назву «старовинні люди», адже вони були вихідцями з народу і, не дивлячись на своє становище, залишилися близькі йому. Миронови були дуже добрими і порядними людьми, в них було високо почуття обов’язку і відповідальності. Так, після захоплення повстанцями Білогірської фортеці, Іван Кузьмич Миронов, будучи важко пораненим, не визнає владу Пугачова, за що розлучається з життям. Він залишився вірним присязі, імператриці. Миронов захищав ті порядки (кріпосне право), які були йому чужі. Залишившись вірним державі, він виступає проти народу.

В образах Савельїча і Миронова Пушкін показує нам все негативний вплив кріпосного права. У цих людей таке велике почуття обов’язку, що вони не вміють жити по-іншому. Вони живуть, також як жили їхні батьки і діди, прислужуючи свого пана. Саме забезпечення щасливого і стій життя є єдино їх життєвою метою.

Поряд з відкритим і добрим простою людиною, Пушкін показує нам прошарок дворянства, яка не відрізнялася особливими людськими якостями, була лицемірною і низькою. Для цього достатньо згадати вчинки Швабріна: наклеп на Машу Миронову, зрадницький удар у спину Гриньова, перехід на бік заколотників.

Широта душі і багатий внутрішній світ простого російського людини відкривається перед нами на бенкеті заколотників на честь взяття Білогірської фортеці. Бунтівники ведуть себе як абсолютно рівні люди, кожен може висловити свою думку, навіть посперечатися з «царем-батюшкою». Їх усіх об’єднує одна мета – боротьба за вільне життя.

Крім позитивних якостей російського народу, Пушкін показує нам і негативні його сторони. Так, заколотникам не чужий був розбій та грабежі, вони були дуже жорстокими, іноді не виправдано. Пушкін пояснював цей народний гнів багатовіковим пригнічення і поневоленням простого люду. Тепер він повстав і готовий мстити за це.

У своєму творі Олександр Сергійович показав нам без перебільшень волелюбний і бунтівних характер російської людини. Він вперше розглядав народні маси, як реальну політичну силу, яка здатна змінити російську державу.

Посилання на основну публікацію