Образ князя Шуйського в трагедії «Борис Годунов»

Галерея образів в п’єсі Пушкіна «Борис Годунов» дуже яскрава. Складно однозначно сказати, хто є головним героєм. Судячи з назви – це московський цар Борис Годунов. Однак він швидше та фігура, навколо якої розвивається більшість подій. Але неоднозначність його особистості і відсутність впливу на фінал твору говорить про те, що Борис – просто центральний персонаж. А головним героєм швидше є народ, так як саме його підтримка або безмовність є вирішальними в п’єсі.

До центральних персонажів так само відносяться ще дві історичні особистості: Лжедмитрій і князь Шуйський.

Історичним прототипом Шуйського був князь Василь Шуйський, що жив в 16-17 століттях. В історії він запам’ятався як непроста особистість. Князь очолював опозицію бояр під час правління царя Бориса. Саме він проводив слідство у справі юного царевича Димитрія. Тоді він приховав правду про вино Годунова, але не тому що його підтримував, а заради своїх корисливих цілей.

Тим ні менш Шуйський веде розмови про злочин Бориса вже на початку п’єси. Саме від нього читач дізнається правду про кривавий царя. Князь дає іронічну характеристику майбутньому правителю Борису: «вчорашній раб, зять Малюти». Вже з цих слів ми розуміємо, що Годунов, на думку Шуйського, не гідний очолювати Московію.

Коли на політичній арені з’являється юнак, який оголосив себе врятованим царевичем Димитрієм, Шуйський підтримує його. Хоча він і точно знав, що той лише самозванець. Однак з’явилася чудова можливість прибрати неугодного царя Бориса. Тому Шуйський підмовляє і інших бояр підтримати Самозванця. Але «милість» князя була вкрай мінливою. Використавши Лжедмитрія в своїх цілях, Шуйський в подальшому очолює змову і проти нього. Так, поступово усуваючи інших, князь підбирається до головної мети – до трону. З 1606 по 1610 він є російським царем.

Пушкін характеризує свого персонажа як особистість з дивною сумішшю сміливості, спритності і хитрості. Закінчивши п’єсу «Борис Годунов», автор хотів повернутися до образу Шуйського і в інших своїх творах, так як він йому здавався яскравим.

У п’єсі Шуйський з’являється в п’яти сценах, що досить багато при такій великій кількості персонажів. У кожному епізоді він відіграє значну для сюжету роль.

Князь – талановитий і розважливий політик. Дізнавшись про Самозванця, він добре розуміє, яке буде вплив цієї вести на народ. «Майстерно хвилювати народ» – ось що умів робити інтриган. В якійсь мірі саме Шуйський дає поштовх хвилі народного невдоволення.

Царю Борису Годунову князь доносить важливу новину про псевдоцаревіче в дуже чітко спланованою формі. Реакція Годунова була прорахована князем – він майже зізнається у своїй вині.

Шуйський поводиться по відношенню до царя і наближеним до нього дуже обережно і виважено. Князь настільки завбачливий, що навіть зникає на час з політичної арени до розростання народної смути до небезпечних розмірів. Була і ще одна риса у князя, подобається автору – вміння зберігати гідність навіть після поразки.

Посилання на основну публікацію