Образ і характеристика “Старої Ізергіль”

В оповіданні «Стара Ізергіль», героїня, яка має досить таки складний характер, дотепер не втрачає надію в високі ідеали. Вона не боїться ні кого засуджувати, і обговорювати, але при цьому бути вдячною героям – борцям. Це тільки може викликати пошану герою, який разом зі старою розділяє її переконання.

Письменник зробив стареньку носієм початок оповідання. Чином Ізергіль, письменник хотів показати, першочерговість поведінки людей, і їх величезну роль, у формуванні їх характерів, і долі. Зовнішність, як і характер Ізергіль, дуже двоїста, вона зрозуміла, тільки у віці як треба було жити. Тепер уже коли їй багато років, вона вчить життя молодих людей. Що б, вони не часто робили її помилки. Маючи такі великі сили в душі, вона витратила їх взагалі не по справі.

Бабі до душі ті люди, які розуміють, що вони роблять, які бажають не тільки собі, а й іншим щастя, достатку і благополуччя. У багатьох висловлюваннях про долі людей, Ізергіль вважає, що подвиг це гарний вчинок, тільки якщо він робиться на благо людям. Вона переконана, що в житті завжди можна розшукати для нього місце. І якщо людина готова до цього подвигу, то він зможе зробити його за будь-яких обставин. Її світогляд і принципи в житті не такі категоричні, як у героїв з її легенд, які більше підходять до реального життя.

Образ старої в оповіданні здійснює кілька функцій. Перша з них це те, що стара є головною героїнею, яка утворює сюжет оповідання. Які досить таки складно переплетені в сюжетні лінії. Одна пов’язана з сюжетом людей. Друга лінія – змалювання красивої дівчини Ізергіль сорок – п’ятдесят років тому, третя лінія – легенди про Ларрі, і Данко. Природно образ баби пов’язаний з легендарним і реальним світом. Можливо Ізергіль виглядає як відьма з казки. Слід зробити висновок, що всі ці лінії сюжетні об’єднані не тільки образом баби, а й автобіографічного автора.

Цілісність розповіді досягається тим, що автор показує актуальність соціально – філософських проблем для часу в якому він живе. Його турбують форми соціальної поведінки. Роль бабусі в оповіданні не обмежується суддею і оповідачка. Між своїми розповідями, вона і про своє життя веде оповідь, в результаті стає обличчям цікавих пригод. Згадуючи своїх численних чоловіків, каже бабця: що головне в неї була любов до людей. Вона любить пісні, свободу красу. Але вона влюблива, як тільки хтось з’являвся на горизонті новий, вона відразу ж забувала про стару любов.

Ізергіль, при своїй мінливості характеру, не втрачала надію в душевних ідеалах, вона вміла зберігати сміливість і подяку героям – борцям. Ці риси викликають у автобіографічного автора повагу до старої.

Посилання на основну публікацію