Образ і характеристика Петрушки в комедії “Лихо з розуму”

Петрушка є чином, який вимовляє мінімум фраз в п’єсі і для такого жанру подібна особливість є більш ніж дивною. Взагалі, звичайно, для слуги безсловесна поведінка виглядає цілком нормальним і характерним. Проте, навіть в інших п’єсах слуги такі як наприклад Фірс з Вишневого саду можуть робити значущі фрази і доповнювати розповідь.

Петрушка є чимось на зразок порожнечі, яка потрібна для того щоб створити форму. Наприклад, якщо ми говоримо про якусь геометричної фігури, тобто не тільки контур, але і порожнеча, яка включена в ці контури. Цей другорядний і навіть третьорядний герой саме таким чином є порожнечею, яка розташовується в контурах оповідної канви і теж бере участь у створенні цілої композиції.

Цікавою особливістю тут є розкриття інших персонажів через самого Петрушку. З ним взаємодіє не тільки засланні, який віддає здебільшого односкладові накази слузі, а й інші герої.

Якби не було Петрушки, то оповідь не було б таким гармонійним. Він часто використовується для того щоб додати іронії і глибини. Наприклад, така іронія проявляється у фразі Лізи, яка запитує чи можливо в нього не закохатися?

Це питання є, звичайно, досить дивним, коли адресується до героя, який за всю п’єсу не говорить практично ні слова. Більш того він не володіє практично жодних відмітних ознак.

Грибоєдов повідомляє тільки про його неохайності, яка полягає в таких деталях як розірваний рукав або щось подібне. Його особливістю є освіченість, яка дозволяє читати і писати, а також давати раду календарем. Завдяки цьому Петрушка є наближеним Фамусову і виконує його доручення.

Як кажуть літературознавці, в образі Петрушки втілюється так званий хлопчик-чоловік або чоловік-слуга. Цей образ протиставляється головним персонажам, зокрема Молчаліну і Чацькому. При цьому розгляд таких пар вимагає досить детального цитатного аналізу і детального вивчення образів.

Варіант 2

Одним з головних другорядних героїв роману Олександра Сергійовича Грибоєдова «Лихо з Розуму» є Петрушка. Його образ настільки унікальний і своєрідний, що навіть незважаючи на те, що Петрушка за все твір не вимовляє жодного слова все-таки запам’ятовується кожному читачеві. Він живе в підпорядкування господаря будинку Павла Опанасовича Фамусова, при цьому з’являється в любовних трикутниках з не менш відомими персонажами. Так в нього закохана прекрасна Ліза, служниця дочки господаря будинку, яку звали Софія.

В образі Петрушки автор показує своє подвійне вплетення героїв твору, тим самим показуючи свою майстерність в написанні унікальних творів. Петрушка є тим самим унікальним персонажем, створеним автором не просто так, а з якимсь наміром, як втім і більшість героїв цієї книги.

У будинку Фамусова, таких, як Петрушка було не мало, взяти наприклад Платона Михайловича Горіна, який після одруження на Наталії Дмитрівні, повністю змінився до невпізнання. Він виконує будь-яке її бажання, все що душі її заманеться.

Петрушка буфетник став моделлю персонажа чоловіка слуги, хлопчика слуги того часу московського суспільства, будучи при цьому абсолютно біс словесним героєм. Так як багатьом чоловікам тих консервативних часів не давали ні слова вимовити. Але незважаючи на все Петрушка був по своєму зовнішньому образу дуже навіть красномовним. Він говорив не язиком як багато інших і своєю неординарною зовнішністю. Петрушка був дуже грамотним. Він часто допомагав своєму господареві робити нотатки в календарі, відзначати важливі справи. Для прислуги це було великою рідкістю, не кожен міг читати, а вже й тим більше вмів би писати. Єдиним великим мінусом цього незвичайного персонажа була неохайність, він вічно ходив в якомусь лахмітті, то рукав порваний, то штанина десь зачеплена, за що неодноразово вислуховував неприємні висловлювання свого господаря пана Фамусова.

Образ Петрушки є повним протиставленням образів Молчаніна і Чацького. Якби не було Петрушки, можливо і не вийшло б настільки гармонійних сцен, адже саме його образ використовується, щоб додати трохи іронії.

Посилання на основну публікацію