Образ і характеристика Берліоза в романі “Майстер і Маргарита”

Михайло Олександрович Берліоз – персонаж роману М. Булгакова «Майстер і Маргарита», який був першим покараний Воландом. Берліоз загинув на самому початку роману, потрапивши під трамвай, як і передбачив йому незадовго до цього Воланд.

Берліоз загинув у розквіті років. Портрет Берліоза, даний в першому ж абзаці роману, дозволяє побачити людину успішного, ситого й задоволеного життям. Він був чиновником нової радянської формації, справою його служби була література. Незважаючи на те, що сам він був начитаний на рівні енциклопедії, це не заважало йому редагувати художній журнал і вершити долі сучасних літераторів. МАССОЛІТ, літературна асоціація, давала йому можливість легко отримувати життєві благ – займати кілька кімнат в квартирі в центрі Москви на вулиці Садовій, дачу в письменницької селищі Перелигін на Клязьмі, їздити на води і мати домробітницю.

Будучи генералом від літератури Берліоз тримається поблажливо-зверхньо з Іваном Бездомним, досить самовпевнено з Воландом. Він звик до того, що все в його житті налагоджено і розплановано, ніяких незвичайних явищ не відбувається. Саме тому він, нічого не побоюючись починає спілкуватися з Воландом, який його навіть зацікавив на початку розмови. Сам Берліоз в цій бесіді на Патріарших ставках позиціонує себе як атеїста, стверджує, що всім на землі, включаючи власне життя, керує людина. Воланд доводить Берліозові помилковість його поглядів, містичним чином відправляючи його під трамвай, де Берліоз ніяк не припускав опинитися в цей травневий вечір.

Посмертна доля Берліоза виявилася менш вдалою, ніж земна. Спочатку його лаяли побратими по літературному цеху, чекали його для проведення засідання, на яке він зі зрозумілих причин не з’явився. Загинувши такою страшною смертю, Берліоз ще й виявився «обкраденим небіжчиком», так як з його труни була вкрадена його голова. Це була справа рук помічників Воланда: у того на предмет використання голови Берліоза були свої плани.

Читач дізнається з глави 23, що Воланд з Берліозом, точніше з його головою, на балу продовжив розмову, незакінчену на Патріарших ставках через те, що голова МАССОЛІТа побіг дзвонити в бюро іноземців, щоб донести на підозрілого, на його думку, консультанта. Теорію Берліоза про те, що після смерті людини чекає небуття, Воланд називає солідної і дотепною. Їй він протиставляє іншу: кожному буде дано по його вірі.

Так як Берліоз не вірив ні в Бога, ні в Диявола, по своїй вірі, точніше її відсутності, він отримав в результаті небуття. А його голову Воланд перетворив в чашу на золотий ніжці, щоб випити з неї за головну затверджується їм цінність – за буття.

Булгаков не випадково відправляє на смерть саме цього героя роману, іншим в ході дії віддавши менш жорстокі покарання від Сатани. Берліоз – функціонер, що уособлював для письменника тих «літературних генералів», які свого часу йому не давали працювати, всіляко його труїли і переслідували.

Посилання на основну публікацію