Образ Грушеньки

Серед основних героїв роману «Брати Карамазови» присутній лише один жіночий образ, який грає важливу роль в розвитку сюжету твору. Це образ Грушеньки.

Достоєвський зображує героїню з точки зору тієї ролі, яку вона відіграє в долі інших персонажів. По суті, у Грушеньки немає особистої історії в романі, її життя відбивається в долях Миті, Федора Павловича, Альоші. В її образі є щось нечисте. Так, Дмитро каже про неї як про «цариці всіх інфернальніц», тобто володарка демониць. Дійсно, в образі Грушеньки є щось фатальне, первісне, що збуджує невтомну пристрасть в чоловіках. При цьому сама вона живе емоціями, поривами і пристрастями.

Достоєвський зображує образ грішниці, яка стоїть на роздоріжжі. З одного боку, її мучить совість за скоєне в минулому і що відбувається в сьогоденні, з іншого – її вабить чиста щира любов. І Грушенька виявляється здатна відмовитися від минулого заради того, щоб розділити з Дмитром його страждання і почуття. Таким чином, в душі героїні відбуваються метаморфози, які потягли за собою її повне моральне переродження. Грушенька встає на шлях спокути.

Достоєвський, створюючи головну героїню роману, взяв за основу біблійний образ блудниці і зобразив його трансформацію і переродження.

Посилання на основну публікацію