Образ Бориса Годунова в трагедії «Борис Годунов»

Головним чином у п’єсі Олександра Пушкіна «Борис Годунов» є народ. Але образ царя теж важливий, так як саме йому протистоїть народна сила.

Борис Годунов – московський цар, який приходить на зміну так і не стала правителю Федору.

Образ Бориса Годунова автор розкриває всебічно і барвисто. Ми бачимо його і як царя, і як звичайну людину, сім’янина. Він неоднозначна особистість з безліччю душевних якостей.

Пушкін підкреслює, що є в Борисі Годунові багато непоганих рис. Це і його розум, і сильна воля, і вміння співчувати близьким людям. Коли його дочка овдовіла, він за неї переживає.

Годунов добре розуміє, що освіта приносить користь державі і тому відправляє молодих людей за кордон вчитися. Так само він задоволений успіхами свого сина в навчанні.

Як досвідчений політик Годунов бачить складну обстановку в країні і те, що багато бояр налаштовані проти нього. Він намагається задобрити народ своїми «милостями». З метою зміцнити зв’язки із західними країнами цар видає дочку заміж за шведського королевича. У своєму заповіті Годунов залишає розумні поради з управління державам своєму синові.

Але старання царя перекреслює ряд невдач: неврожай, пожежа. Він надходить в стилі всіх самодержців – підсилює побори з народу. Люди починають обурюватися і збирати гнів на свого царя.

Борис Годунов не є новатором в області політики, а за традицією самодержавного ладу сосредотачивал всю владу в своїх руках. Так само він продовжив боротьбу з незадоволеними боярами. Підтримку цар бачив тільки в служилої дворянство. Призначаючи на посаду командувача військом, Годунов враховував знатність роду, а розум кандидата. І вибір припав на Басманова, який славився своїм розумом.

Щоб втихомирити народ, цар діяв строго і нещадно. Тільки так можна було стримати народне невдоволення – думав він. Борис остаточно зміцнив кріпосне право. І тепер кріпаки навіть не мали права переходити за своїм бажанням від одного господаря до іншого. Народ почав ставитися після цього до царя вороже.

Але найгірше – це те, що Борис прийшов до влади незаконним шляхом. За його наказом позбавляються від юного царевича Дмитра. Слух про це призводить пізніше до появи самозванця, який буде намагатися відібрати у царя трон на правах законного спадкоємця.

Сам Годунов теж мучився докорами сумління. Думка про те, яку ціну довелося заплатити за трон, йому завдавала душевні муки. Але честолюбство виявився вищим за неї совісті.

У Бориса Годунова трагічна доля, і не тільки тому що він невірним шляхом прийшов до влади, а й тому що він не мав підтримки у дворян, бояр, козаків. І головне – його не любив народ. Люди бачили в ньому тирана, який посилив побори, закріпив кріпосне право поміщиків. А ті невеликі милості, які надавав їм цар, народ сприймав, як жалюгідну подачку і метод залишатися на троні.

Образ Бориса Годунова – це образ типового в той час самодержавца, який закінчує правління трагічно, тому що не враховує значення і силу народу.

Посилання на основну публікацію