Образ Азамата в романі “Герой нашого часу”

Образ Азамата в культовому романі Михайла Юрійовича Лермонтова «Герой нашого часу», є не найяскравішим, але, безумовно, відіграє одну з головних ролей в першій частині твору.

Азамат – це син князя, молодий кавказький горець, який є до того ж молодшим братом Бели. За зовнішності – істинний «татарчонок». Будучи досить юним, а саме, маючи за плечима лише 15 років життя, досить легко подружився з Печоріним і Максимом Максимович, тому часто бував у них. Веселий, палкий, неврівноважений, неприборканий, гордий, моторний і балакучий малий, ходив в розірваному старому Бешмет і завжди носив при собі дитячий ножик для можливої ​​оборони; мріяв швидше подорослішати.

У Азамат живе бажання бути схожим на розбійника Казбича, який користується у нього великим авторитетом і є тим, на кого слід рівнятися. Тому хлопчисько дуже засмучується, коли той сміється над ним і його юним віком.

Цей герой неймовірно ласий на матеріальні блага. Гроші – самі ідеальне винагороду для цього головоріза. За невелику суму він виконає абсолютно будь-яке доручення.

Дух горця проявляється в безмірної любові до свободи і вільної, незалежної життя. Батько не відпускає Азамата одного в гори, що дуже злить юнака.

Азамат впертий хлопчиську і завжди отримує те, що хоче будь-якими способами. Йому дуже подобався дужий кінь Казбича Карагез. І він був готовий зробити все, що завгодно заради цього жеребця, аби заволодіти ним. Але Казбич міцно любив свого коня, адже він скільки разів виручав свого господаря з найсерйозніших і небезпечних ситуацій. Бажання володіти конем підштовхнуло Азамата на нелюдську угоду з Печоріним – крадіжку власної сестри Бели.

Коли план вдався, і Печорін отримав Белу, а Азамат коня, хлопчисько боягузливо залишає рідне село і скаче, куди подалі від будинку. Казбич же розлютився і пообіцяв жорстоко помститися за таку серйозну крадіжку.

Юний горець своїм безглуздям і капризами накликав біду на всю свою сім’ю.

Образ Азамата – це уособлення бесбашенного, удалого, імпульсивного й емоційного людини, яка прагне отримати від життя і обставин все, що душі завгодно, незважаючи на можливі непередбачувані наслідки. Його сміливо можна назвати людиною, яка вічно намагається досягти абсолютної свободи.

Варіант 2

Один з центральних героїв роману «Герой нашого часу» Лермонтова – Азамат. Саме навколо його пристрасті і бажань крутиться сюжет.

Азамат – це п’ятнадцятирічний кавказець, що живе в горах зі своїм батьком і сестрою Белою. Він молодший за сестри, але незважаючи на свій вік, він уже вміє управлятися з шашкою, їздити на коні і відмінно справляється в бою. Азамат хоче свободи від батька, він хоче піти в гори і жити вільним життям сам. Юний горець часто буває в фортеці N, де багато розмовляє з російськими офіцерами, в тому числі з Печоріним і Максимом Максимовичем. Знаком він також і з іншим головним героєм роману – Казбичем. Одного разу Казбич дражнив Азамата через його маленького віку, але той мало не схопився за ніж, щоб помститися кривдникові – це говорить про запалу, гордості і надмірного самолюбству хлопця.

Для своїх невеликих років Азамат дуже пристрасний до грошей: один раз Печорін сказав йому, що дасть червонець, якщо той приведе кращого козла з волів батька. Сам офіцер сприйняв це більше жартома, ніж всерйоз, але на наступну ніч Азамат привів козла за роги до офіцера.

Крім грошей, є у юного горця і інша пристрасть – кінь Казбича, яка дуже сильно сподобалася йому, якої він захотів заволодіти настільки, що пропонував Казбич за неї різні нагороди. Він говорив, що будь у нього тисяча голів у стаді, він би всю тисячу віддав за одну тільки Карагез – кінь Казбича. Азамат був настільки одержимий цією ідеєю роздобути Карагез, що пропонував навіть Казбич вкрасти свою власну сестру, знаючи, що Казбич до неї небайдужий. Це говорить, в тому числі, і про егоїзм хлопчика, про його неконтрольованої пристрасті і неприборканість, невміння розмежовувати речі доступні й недоступні, обмежувати себе в чомусь.

Коли Казбич відмовляється від цієї угоди, до Азамату приходить російський офіцер Григорій Печорін і пропонує угоду, в яку входить викрадення Бели для Печоріна, за що сам офіцер викраде Карагез для Азамата. Звичайно, молодик без особливих докорів сумління погоджується, хоча це вже друга угода, в якій він буквально хоче віддати свою сестру, що говорить про його аморальності.

Розуміючи, що за вкраденого коня затятий Казбич вбив би Азамата, він якомога швидше після операції з Печоріним залишає свій будинок назавжди. Ніхто і ніде його більше не бачив. А, можливо, розлючений Казбич все-таки добрався до нього і зняв з нього голову.

Посилання на основну публікацію