“На дні” як соціально-філософська драма Горького

П’єса «На дні» М. Горького – один з кращих творів автора, воно вражає своєю глибиною і драматизмом. Цей твір успішно пройшло випробування часом, воно досі популярно як в Росії, так і за кордоном.

П’єса Горького і донині викликає бурю суперечок і міркувань з приводу філософського сенсу і характерів героїв. П’єсу «На дні» називають новаторською, так як Горький вперше підняв такі філософські питання про просту людину, а саме: яка його роль в світі, де його місце, що для нього важливо, що потрібніше. Горький – творець зовсім нового типу соціальної драми. Йому вдалося намалювати середу мешканців нічліжки переконливо, реально і правдиво. Він зобразив особливу категорію людей, які сильно відрізняються своїми особистими трагедіями і долями.

Герої п’єси живуть в брудній нічліжці, схожою на печеру. Мова в творі йде про людей, які опинилися з тих чи інших причин на самому дні суспільства. Тут є і повія, злодій і шулер. Господарі такого закладу теж далекі від дотримання моральних принципів, у них відсутні моральні цінності.

Життя нічліжки ніби випадає із загального перебігу подій, що відбуваються в світі, тут ніби все завмерло. Герої твору, спочатку належали до абсолютно різних верств суспільства, тепер знаходяться в одному положенні, у них немає майбутнього, немає перспектив, у них розвинулася апатія до життя, вони відчувають, що безсилі змінити своє життя.

Мова героїв у всіх індивідуальна, пов’язано це з їхнім походженням. Так Актор часто розмовляє різними цитатами з літератури. Мова Сатіна сповнена іноземних слів. Мандрівника Луку відрізняє розмірене, тиха мова.

П’єса насичена великою кількістю конфліктів і сюжетних ліній. Вони йдуть паралельно. Ми спостерігаємо за конфліктами у свідомості людей і з обставинами. Незважаючи на те що докладних відомостей про кожного героя ми не знаходимо, ми все одно знаємо досить про кожного з них.

Деякі герої з народження потрапили на саме дно суспільства, це Настя, Попіл, інші потрапили туди через збіг обставин – це Актор, Сатин. Цікаво, що тут немає головних героїв, все знаходяться майже в однакових позиціях.

Тут немає місця співчуттю та допомоги, всі звикли, відсутні хоч якісь зв’язки між людьми. Для мешканців нічліжки життя вже скінчилося, вони ні до чого не прагнуть, нічого не хочуть, вони змирилися і здалися.

Але герої піднімають і глибокі філософські питання. Горький ніби запитує у читачів, що корисніше для людини: солодка брехня, здатна дати розраду, або ж гірка дійсність. Ідею співчуття просуває Лука, він всіх втішає. Лука усвідомлює, що віра дуже важлива для людини, вона здатна дати йому силу на боротьбу, вона дає надію на майбутнє. Ключовою подією є розповідь Луки про порятунок втікачів каторжників. Горький підводить читачів до думки, що тільки добром можна врятувати людину. Контрастна точка зору на філософське питання є у Сатіна. Він виступає за правду, брехня – для рабів. Монологи Сатіна – це крик відчаю, це мрія про майбутнє.

П’єса Горького піднімає гострі соціальні питання, які необхідно вирішувати суспільству. Крім цього в п’єсі має місце бути і питань філософським, вічним, на які кожна людина відповість по-своєму.

Посилання на основну публікацію