✅Моральний ідеал у романі «Злочин і кара»

У романі «Злочин і кара» Ф.М. Достоєвський показав свій моральний ідеал в людині. Як стверджував великий письменник, основою життя є доброта і любов.

У творі описуються жахливі картини:

  • з одного боку кричущі злидні, бідність, беззаконня;
  • з іншого – багатство, пишність, вседозволеність.

На думку Достоєвського, в цьому світі є тільки один шлях вирішення – це людинолюбство, готовність до безкорисливої ​​жертви, доброта і милосердя.

Автор використовує образ Соні Мармеладової, щоб втілити в ній ідеал моральності.

Соня – дівчина вісімнадцяти років, стрункої статури, прекрасними блакитними очима і добрим, простодушним виразом обличчя. Софія, попри свій вік, виглядала як дитина, на що автор звертає особливу увагу, адже дитячий вигляд – ознака кристально чистої душі. Образу Соні протиставляється образ Родіона Раскольникова, який створив нелюдську теорію, яка ділить людей на «право мають» і «тварюк тремтячих», першим властива вседозволеність, а другим – нічого, крім раболіпства.

Щоб дізнатися, як ця теорія може застосовуватися на практиці, він приймає рішення зробити страшне лиходійство, возомнив себе суддею, який може вирішувати, кого позбавляти життя, а кому її зберегти.

Однак, герою притаманні такі якості, як душевність, співчуття, ненависть до жорстокого поводження, які він не врахував, вирішуючи скоїти вбивство.

Після сну, який приснився йому напередодні страшної кари, Раскольников хоче змінити своє рішення, відмовитися від цієї ідеї. Але жахлива теорія бере верх над ним, і Родіон вбиває стару. На його думку, вона абсолютно непотрібна і шкідлива. Але він не врахував той факт, що у його злочину буде свідок у вигляді Лізавета, яку він змушений також вбити.

Після звершення страшного злодіяння, Родіон Раскольников захворює, і це свідчить про його добродушність, чуйності. Адже і до злочину герой відчував сумніви, чи правильно він надійде, чи не порушує одну з головних заповідей – люби ближнього свого, чи має він право позбавляти когось життя.

Після вбивства, герой розуміє, що він зробив страшну помилку, і тепер йому необхідно сповідатися і покаятися, якимось чином спокутувати свою провину.

У цьому допомагає йому Соня Мармеладова, яка наставляє його на шлях істинний, моральний, закликає його до визнання у своєму злочині, і понести за нього покарання.

Ф.М. Достоєвський як морального ідеалу використовує не тільки Софію, як приклад для наслідування, а й Родіона, як приклад проходження важкого шляху від занепалого і жорсткого грішника до людяного, співчуваючої людини.

Посилання на основну публікацію