Федір Михайлович Достоєвський у своєму романі «Злочин і покарання» торкнувся глибоких моральних проблем. Автор розглянув соціальні несправедливості того часу, в якому він жив і творив.
Втім, ці проблеми були, є і будуть. Письменника турбує відсутність моральності, яка панує в різних суспільних верствах, влада грошей, яка формує нерівність людей у відношенні один до одного. Ці папірці цінуються понад усе.
У долі головного героя аналізованого твору – Родіона Раскольникова, суспільство зіграло не останню роль. Головний герой впевнений, що скоєне ним вбивство необхідно. І йде на цей крок.
Ним керує думка, що таким чином він зможе допомогти всім приниженим і ображеним. Родіон відчуває свою силу і значимість.
Але теорії планам «Наполеона» не судилося втілитися в життя. Ці плани не логічні вже у своїй основі. Саме це – причина всіх мук і страждань Родіона. Він усвідомлює, що дарма вчинив гріх, що він і є та сама «тремтяча тварина» і ніяких прав на рішення чиїхось доль він не має.
Достоєвський у своєму творі не бере до уваги юридичну складову, його цікавить злочин проти моральних законів.
Головний герой, хоча й такий молодий, байдужий до людей, в його житті немає любові. Вбивство іншої людини в даному випадку рівносильно вбивству самого себе. Цей злочин зробив абсолютно порожню душу і життя Раскольникова.
Автор розуміє, що твору необхідна людина, яка теж багато страждала, але яка залишилася чистою морально. Тільки така людина зможе врятувати Родіона. І цією людиною стає Соня Мармеладова. Дівчина ніби янгол-охоронець наповнює життя головного героя сенсом, заповнює всю ту порожнечу, яка була до неї.
Соня не відрізняється зовнішньою красою, та це й не важливо для Достоєвського.
Головне, що вона прекрасна в душі. Слабка дівчина несе на собі непосильну ношу. Гроші, зароблені розпустою, вона віддає п’яниці-батьку, Катерині Іванівні та її маленьким дітям.
Соня – жертва, яка покірно підкоряється правилам життя. Цей персонаж найщиріший, добрий і чистий в романі Достоєвського, вона готова допомагати всім і кожному, співчувати і переживати.
Дівчина сильна своєю вірою, і саме вона витягує Раскольникова з темряви, в яку він сам себе загнав.
Завдяки їй Родіон йде зізнаватися в скоєному злочині. Соня не боїться розлуки з коханим, вона вирішує пройти і цей шлях на каторзі разом з ним, розділити з ним усі позбавлення і тяготи.
Радіон спочатку байдуже приймав всі ці знаки уваги, ласку і турботу. І тільки лише з часом він відтанув душею, пом’якшав. У ньому зародилося почуття, яке він ніколи раніше не відчував, Родіон покохав.
Росток кохання в серці Родіона Раскольникова допоміг йому почати нове життя, відродити моральне начало в його душі, покаятися в скоєному злочині.