Михайло Лермонтов: біографія

Михайло Юрійович Лермонтов Лермонтов став популярний в Росії і за її межами після публікації вірша, присвяченого Олександру Пушкіну. Тому його можна сприймати і як талановитого послідовника сонця російської поезії, і як самобутнього літератора.

Лермонтов прожив дуже коротке життя (1814-1841). Але вражає те, скільки прекрасних творів він встиг написати.

Батьки майбутнього російського поета і письменника – армійський капітан Юрій Петрович Лермонтов і багата спадкоємиця Марія Михайлівна Арсеньєва не змогли створити міцну сім’ю. Марія Михайлівна була дуже болючою, а Юрій Петрович хотів жити повним життям. Його часті зради привели до конфліктів в сім’ї. Під час однієї зі сварок він вдарив дружину. Можливо, це посилило стан молодої жінки, і вона рано пішла з життя. А Юрій Петрович залишив сина і поїхав до себе в родовий маєток. Так, будучи ще маленьким, Лермонтов залишається на вихованні бабусі Єлизавети Олексіївни, яка походила з давнього дворянського роду Столипіним. Вона була проти побачень онука з батьком. Це, безсумнівно, засмучувало маленького Лермонтова, адже він пишався батьком і своїми шотландськими корінням. Предок Юрія Петровича – Георг Лермонт – був шотландцем.

Сімейна драма справила неблаготворное вплив на формування світогляду поета. Тому нерідко тональність його творів песимістична і переважають теми самотності і безвиході. Ситуація щодо ставлення до життя – фатальне. Про неї в одному зі своїх віршів автор пише як про «порожній і дурною жарті».

Дитинство поета проходило в маєтку бабусі в Тарханов. Вона дбала про те, щоб її онук отримав гарну освіту. Для навчання Лермонтова були найняті різні вчителі: грек, доктор Левіс, француз капе. Наступною сходинкою було навчання в Благородною пансіоні. Тут він проявив свої таланти, працюючи в журналі «Утренняя заря».

Після Благородного пансіону Лермонтов вступає до престижного Московського університету. Але провчився там недовго, так як його вільнодумство дратувало професуру. До того ж в той час Лермонтов пише твір «Дивна людина», в якому відверто засуджує політику влади, особливо що стосується кріпосного права. В результаті Лермонтова хотіли залишити на другий рік за «неуспішність». Але поет вирішує покинути університет і переїжджає жити в Петербург. Тут він надходить в сувору школу гвардійських підпрапорщиків, таким чином вибираючи військову кар’єру, що не був йому особливо близька. Хоча успіхи Лермонтова у військовій справі досить значні. Іронією долі в цій же школі майже в той же час навчався і майбутній вбивця Лермонтова – Мартинов.

Разом з родичами Лермонтов часто їздив на Кавказ. Ці місця стали для нього другою батьківщиною. Тут він переживе і першу дитячу закоханість. Йому тоді було всього десять років, а його об’єкту любові, дівчинці їх знайомих – дев’ять. Образ цієї юної спокусниці він пронесе через усе життя. А дивовижна природа і самобутній народ Кавказу з’являться в творчості письменника. Так, наприклад, основні дії роману «Герой нашого часу» розгортаються саме на Кавказі.

Якщо судити про Лермонтова виключно по його поезії, то може створитися образ самотнього, замкнутого людини. Насправді ж поет умів бути душею компанії, подобатися жінкам, дотепно, іноді навіть жорстоко, жартувати. Саме ця звичка почасти й призведе його до сумного кінця. Так, зачепивши своїм жартом гордість Мартинова, Лермонтов йде з ним на дуель і програє її.

Михайло Юрійович Лермонтов залишив значний слід в російській літературі, його творами захоплюються багато.

Посилання на основну публікацію