“Мертві душі” – аналіз поеми Гоголя

Як відомо, гоголь припускав створити цикл творів – три томи, які були б трохи схожі на Божественну комедію Данте. Тим самим ми можемо легко зрозуміти змістовну частину поеми Мертві душі, яка б складалася з: пекла, чистилища та раю.

Таким чином, єдиний виданий перший том являє собою пекло. Власне, про це писав і сам Гоголь в листах, коли говорив про намір представити всю Росію повністю, з певного боку. Крім цього саме пекельна сторона змісту легко простежується і в самому оповіданні: тут є і список гріхів, які персоніфікуються поміщиками і Чичиков, якого порівнюють з антихристом або просто представником інфернального світу, і багато інших деталей.

Структурно твір складається з різних розділів, які умовно поділяються на дві частини. У першій частині Чичиков (головний герой) об’їжджає поміщиків, для того щоб придбати мертві душі, тобто папери на загиблих кріпаків, які дозволять йому отримати статус. Кожен окремий поміщик являє собою якийсь людський порок, також може трактуватися як уособлення певного віку людини.

У другій частині Чичиков спілкується з міськими чиновниками, налагоджує зв’язки. Гоголь тут представляє різні негативні сторони російської дійсності: корумпованість, бюрократію і подібне. Завершується твір втечею Чичикова з міста, його розкривають, але все-таки не можуть повністю зрозуміти ким він був насправді.

Назвавши Мертві душі поемою Гоголь дуже вірно вказав жанрову приналежність. Хоча твір написано повністю в прозі, воно повно різних поетичних порівнянь, рясніє метафорами і там відсутні елементи, які було б можливо прибрати без шкоди для змісту й схоронності структури – ці ознаки визначають саме поему, тому що не поема може і скорочуватися і не має такого поетичної мови. По суті, перед нами епічний твір, яке розповідає про подорож головного героя і цим воно цілком близько до такої класики жанру як наприклад Одіссея.

Посилання на основну публікацію