Людина і природа в повісті Купріна «Олеся»

Нерозривний зв’язок природи і людини завжди описувалася в текстах багатьох російських письменників. І не дарма! Адже людина, яка перестає бачити красу навколишніх масивів, який перестає радіти принад сонечка і дощу, з часом черствіє і внутрішньо вмирає. Тому, такі письменники, як О. Купрін намагалися підняти і розкрити тему важливості природи в житті людини.

Повість «Олеся» знайомить нас з романтичною історією відносин головної героїні Олесі та Івана Тимофійовича. Дівчина, разом з Мануйлихой була вигнана жорстокими людьми з села і змушена була жити в лісовій глушині біля болота. Вже тут ми простежуємо людську жорстокість, яка переходить будь-які межі.

Олеся нерозривна з природою. Вона насолоджується її красою, вона радіє кожній крапельці роси, кожному промінцю сонця. Вона допомагає лісовим тваринним і піклується про них.

Дівчина була надзвичайно красива. Матушка природа нагородила її чудовою, жіночною зовнішністю, з ніжними і акуратними рисами обличчя. Вона була розумна, кмітлива. Незважаючи на свою мало освіченість, Олеся правильно і грамотно виражалася, висловлювала свою думку. Її внутрішні душевні якості нітрохи не відрізнялися від зовнішніх. Дівчина була доброю і ніжною, тому так сильно і по-справжньому полюбила Івана Тимофійовича. Її любов не бачила жодних перепон. Вона ризикує своїм достоїнством і власним життям, пішовши в церкву на службу. А все заради коханого.

Але, чоловік не зміг відповісти такими ж щирими почуттями. Його душа була покалічена суспільством, усталеними звичаями, тому, він був далекий від моральних ідеалів і принципів. Він скалічив життя молодій дівчині, яка полюбила його по справжньому.

У повісті «Олеся» читач знайомиться з двома протилежними героями. Жіночий образ героїні пов’язаний з навколишньою природою. Дівчина була її невід’ємною частиною. Персони Івана Тимофійовича і жителів села можна назвати засохлими і черствим. Вони давно втратили будь-яку духовність і людяність.

Посилання на основну публікацію