Літературна історія «Повісті про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем»

Літературна історія цієї повісті цілком ясна. Живі враження закуткової малоросійської життя, зібрані Гоголем в 1832 р, коли він побував на батьківщині, дали йому фарби для змалювання тих образів, нікчемність яких він відчував ще юнаком. Вже до нього письменник Нарежний в повісті «Два Івана, або пристрасть до позовів» взяв сюжетом сутяжництво, яке властиво людині, яка живе дріб’язковими інтересами. Та обставина, що і у Гоголя виведені в особі героїв два Івани і зображено те ж явище, очевидно, характерне в малоросійському глушині – пристрасть до позовів – дозволяє стверджувати, що «Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем», в літературному відношенні, залежала від твору Нарежного. Але порівняльний аналіз обох творів переконує, що для Гоголя повість Нарежного була тільки темою, канвою, по якій він розшив самостійні малюнки, натяк у нього звернувся в яскраву художню картину.

«Запозичення» Гоголем у Нарежного особливо позначилося в наступному епізоді: у Нарежного один з Іванов підпалює млин ворога, у Гоголя Іван Іванович підпилює гусячий хлів Івана Никифоровича. Психологія обох героїв, вночі виконують свої «пекельні задуми», приблизно схоже розвинена в обох письменників. Крім того, Гоголь, ймовірно, запозичив дещо і в інших письменників XVIII і XIX ст., Так образ дармоїда, якого клацають заради втіхи в ніс, нагадує собою і героя старого роману «Злощасний Никанор», і одного введеного героя в романі А . Ізмайлова «Євгеній».

Посилання на основну публікацію