Лермонтов «Жебрак» — аналіз

Твір створено в період закоханості в Е. Сушкову. Безмовно сильного почуття наповнило вірш гірким почуттям самотності, романтичними інтонаціями глибокого внутрішнього переживання і болі.

Тема: нерозділена любов.

До створення вірша поета підштовхнула вражає своїм безсердечністю, душевною черствістю історія, почута їм від сліпого жебрака: одного разу йому замість милостині вклали в руку камінь. Лермонтов побачив в цьому епізоді не тільки дивно жорстокий вчинок по відношенню до жебрака, а й провів аналогію зі своєю відкинутої любов’ю ( «Так почуття кращі мої / Обдурені навік тобою»). Поет порівнює себе з убогим: вони обидва відчайдушно просили про допомогу, і обидва байдуже відкинуті.

Композиція: 3 строфи, 2 нерівні часті.Первая (2 строфи) – сюжет про злиденному.

Друга (остання, 3 строфа) – епілог.

Твір написано 4стопним ямбом, двоскладових стопою з наголосом на 2 склад, римування – перехресна (авав).

Вірш відображає глибоке розчарування ліричного героя в цінності справжнього почуття, виражає гіркоту і образу від душевної черствості і байдужості коханої дівчини.

Посилання на основну публікацію