Почувши, що соловей – великий майстер співати, осел попросив, щоб він показав йому своє мистецтво. Соловей залився чудний треллю, якої заслухались люди і природа. Осел само стримано похвалив солов’я і порадив йому, щоб «більше нагострили» у співі, повчитися у дворового півня.
«Борони, бог, і нас від отаких суддів», – мораль Крилова.