Короткий зміст “Життя в борг” Ремарк

Клерфе – це людина, яка дуже любив машини, так як сам недарма був автогонщиком. Ця людина приїхав провідати свого друга, який сам лікувався в спеціальному санаторії, який знаходився в самих Альпах. Саме там він збирався побачити свого друга і напарника по роботі, Хольман.

Коли він їхав на машині по дорозі, що веде в гору, він побачив там красиву упряжку коней, які везли людей на санях. Але коні перелякалися і навіть встали на мить на диби, що було дуже небезпечно. Але сам Клерфе вчасно встиг взяти їх за вуздечку.

У санях сидів чоловік, погляд якого був холодний, а манера говорити – пихата. Але там же була жінка, яку можна було назвати красивою, яка, як потім з’ясувалося, також там лікувалася. Але чоловік відразу ж не сподобався автогонщикові.

Хольману було дуже сумно, адже він так сумував за свою роботу. А тому його друг вирішив підтримати хворого, а тому вирішив оселитися на пару днів в готелі, яка в місцевості була одна з небагатьох.

Там же він дізнався, що чоловік з саней – був за національністю з Росії, якого звали Борисом, а на прізвище – Волковим. І саме він зустрічався з тією жінкою, так як любив її. Він так само жив в орендованому приміщенні, що знаходиться недалеко від санаторію.

Ліліан, так звали дівчину, не хотіла довго перебувати в цій, для неї, в’язниці. Тому як вже цілих чотири роки після війни вона перебувала безвилазно тут. І недавно померла її подруга. А тому їй раптом дуже захотілося поїхати.

Ліліан познайомилася з Клерф, з яким вони декілька ввечері поспіль провели разом, напиваючись в барі. Це здалося свободою дівчині, а тому вона оголосила і Борису, і директору бару, який побачивши її в такому місці, просто покартав, – що їде і залишає санаторій. Борис, колишній коханий, не зміг змусити її залишитися. І тоді, попросивши Клерфе відвести її додому – в Париж, вони вирушили разом. Вони були чимось схожі один на одного, так як в обох не було майбутнього. Саме тому вони залучали таким чином один одного.

Посилання на основну публікацію