✅Короткий зміст Бредбері «Вельд»

Лідія і Джордж – батьки двох дітей. Ця сім’я проживає в дивовижному будинку під назвою “Все для щастя”. Сучасне житло повністю автоматизовано. Всю роботу по дому виконують машини і роботи. Венді і Пітеру найбільше подобається їх кімната. Захоплення у дітей викликає її здатність миттєво створювати місце, про яке діти забажають.

Згодом у батьків з’являються сумніви щодо дитячої кімнати. Адже діти захотіли, щоб їх житло перетворилося в дикий африканський пейзаж, за яким розгулюють леви і поїдають туші. Захоплення дітей Африкою не було б таким дивним, якби Джоржд і Лідія не знайшли в дитячій свої речі зі слідами від іклів.

Ще більше налякало батьків бажання їх дітей спостерігати смертельні баталії між дикими звірами і звуки, дуже схожі на їхні власні голоси і крики. Стурбовані, вони звертаються за допомогою до психолога Девіду Маккліном.

Вислухавши розповідь батьків, доктор порадив всьому сімейству перебратися жити в село і відмовитися від допомоги роботів і всілякої техніки. Він запропонував вимкнути “розумний будинок”, щоб діти так сильно не прив’язувалися до вигаданого місця.

Діти були в жаху від такого рішення і стали просити своїх батьків останній раз зайти в кімнату і попрощатися з нею, адже вони так звикли до свого куточка Африки.

Джоржд і Лідія погоджуються. Але коли вони приходять в кімнату за дітьми, ті закривають там своїх батьків. Дорослі залишилися наодинці з лютими левами, вони не можуть нічого зробити, не можуть вимкнути свій будинок.

Незабаром приїжджає психолог. У дитячій доктор Макклін знайшов Пітера і Венді, які спокійно обідали в своїй кімнаті. Вдалині ж над трупами бенкетували дикі кішки. Діти так часто фантазували про те, що леви розтерзають їх батьків, що це стало реальністю.

Розповідь вчить тому, що не можна захоплюватися фантазіями про насильство, а також тому, що важливо розрізняти фантазії і дійсність. Не можна прив’язуватися до вигаданого світу.

Посилання на основну публікацію