Композиція розповіді «Стара Ізергіль»

У книзі Горького надзвичайно велика роль композиції. Це розповідь в оповіданні: літня жінка повідала подорожньому три історії: Легенда про Ларрі, одкровення про життя Ізергіль, Легенда про Данко. Перша і третя частини протиставлені один одному. У них розкривається суперечність між двома різними поглядами на світ: альтруїстських (безкорисливе добру справу на благо суспільства) і егоїстичний (дії на благо себе без урахування суспільних потреб і догм поведінки). Як і в будь-який притчі, в легендах представлені крайності і гротески, щоб мораль була зрозуміла всім.

Якщо ці два фрагменти носять фантастичний характер і не претендують на достовірність, то ланка, що розташоване між ними, має всі риси реалізму. У цій дивній структурі і полягають особливості композиції «Стара Ізергіль». Другий фрагмент – це розповідь героїні про свою легковажною, безплідною життя, яка пройшла так само швидко, як покинули її краса і молодість. Цей фрагмент занурює читача в сувору реальність, де колись робити помилки, які допустив Ларра, і зробила сама оповідачка. Вона витратила своє життя на чуттєві насолоди, але так і не знайшла істинної любові, так само бездумно розпорядився собою і гордий син орла. Тільки Данко, загинувши в кольорі років, досяг мети, збагнув сенс буття і був по-справжньому щасливий. Таким чином, сама незвичайна композиція підштовхує читача до того, щоб зробити правильний висновок.

Посилання на основну публікацію