Композиція роману «Дванадцять стільців»

Роман «Дванадцять стільців», написаний за рекордно короткий термін, був закінчений в 1928 році. Ільфом і Петровим довелося неабияк потрудитися над його коректурою, оскільки зміст деяких глав не дозволяла йому бути надрукованим в Радянській Росії.

Кількість глав роману змінювалося від тридцяти семи до сорока трьох. У редакції 1929 року їхня залишилося сорок – саме ця кількість публікується і понині. У журналах, з якими співпрацювали Ільф і Петров, обсяг художнього значно скорочували – так, повністю неопублікованими залишилися два розділи, з інших були вилучені деякі абзаци.

Найбільш поширений варіант роману «дванадцять стільців» складається з трьох частин, кожна з яких відкривається розповіддю про наступний етап подій, плавно пов’язаних один з одним. Оригінальна назва глави дозволяє читачеві якщо не повністю, то частково здогадатися про її зміст. Так, перший розділ «Безенчук і німфи» може викликати помилкове уявлення про зміст, оскільки «Німфа» в романі – назва похоронного бюро; реалістичні уявлення з’являються у другому розділі із заголовком «Смерть мадам Пєтухової». Ільф і Петров розбавляють глави метафоричними назвами, такими як «Зерцало грішного», «Муза далеких мандрівок», сліди «Титаніка» з метою створення інтриги.

У розділі «Великий комбінатор» читач знайомиться з центральним героєм роману Остапом Бендером, який за свою винахідливість отримав це прізвисько, а «міжпланетний шаховий конгрес» оповідає про його черговий шахрайської ідеї. «Людоедка Еллочка» починається перерахуванням кількості слів в декількох словниках – від дванадцяти тисяч до тридцяти. Меншою кількістю вільно обходилася героїня, знайомству з якою автори присвятили цю главу.

Простий мову, ясний стиль і нехитра композиція – то, що приваблює читача в романі «Дванадцять стільців» донині. Авторам вдалося створити справді народне твір, яке не втрачає актуальності майже дев’ять століть поспіль.

Посилання на основну публікацію