“Казки моєї матінки Гуски”: опис збірки Шарля Перро

«Казки моєї матінки Гуски, або історії і казки минулих часів з повчаннями» – збірник казок французького письменника Шарля Перро. Був виданий в січні 1697 р від імені П’єра Перро д’Арманкура, 19-річного сина письменника, і з присвятою племінниці Людовика XIV Єлизаветі-Шарлотті Орлеанської, якої в ту пору виповнилося 21 рік.

Спочатку збірник включав в себе вісім прозових казок з віршованими мораліте, при перевиданні збірки Перро додав в нього ще три віршовані казки. Одна з казок, «Спляча красуня», була опублікована раніше, в 1696, в журналі «Галантний Меркурій» без зазначення імені автора. Небажання письменника прямо заявити про своє авторство фахівці пов’язують з тим, що відомий літератор, член Французької Академії, кілька соромився свого звернення до «низького», як в ту пору прийнято було вважати, жанру казки. З іншого боку, літературна містифікація Перро дозволила створити образ певної аудиторії оповідачів і слухачів казок – молодих світських осіб. Збірника «Казки моєї матінки Гуски …» супроводжував гучний успіх, великий ішов його перевидань, книгу перевели на інші мови, їй наслідували у Франції і за її межами. Перший російський переклад збірника під назвою «Казки про чарівниць з моралями» був зроблений теж в XVIII в. (1768 г.), одну з казок – «Кіт у чоботях» – в наступному столітті переклав В.А. Жуковський. Найбільш авторитетне сучасне французьке видання казок вийшло під редакцією Жильбера Руже в 1967 р Сучасний російський переклад «Казок моєї матінки Гуски …», зроблений С. Бобровим, опублікований в 1976 р

Свої казки Ш. Перро створив в похилому віці, віддалившись від справ. Прийнято вважати, що письменник написав їх для дитячої аудиторії, бо його основним заняттям в ту пору було виховання дітей. Читацька доля збірки начебто підтверджує такий висновок: казки Перро – одне з найпопулярніших дитячих читань, існує безліч видань, адаптованих для дітей. Однак характерно, що ці публікації дають текст казок Перро з переробками і скороченнями: так, у всіх казках зазвичай опущені жартівливі, часом іронічно-двозначні (як в «Червону Шапочку») віршовані мораліте. (У тій же «Червону Шапочку» перероблений жорстокий кінець, в казці «Спляча красуня» зазвичай опущена її друга частина – історія взаємин принцеси з матір’ю збудив її принца – людожеркою, і т.д.). Очевидно, що якщо для дитячої аудиторії тексти Перро необхідно певним чином адаптувати, то його казки створювалися для дорослого, хоча переважно, можливо, і молодого, світсько освіченої і володіє смаком читача. Свого часу А.Н. Веселовський ставив в заслугу письменникові те, що він «увів в обіг народну казку». Однак слід уточнити: Перро не записував народні казки. як це пізніше будуть робити вчені-фольклористи, а створював стилістично вивірену літературну казку, яка увібрала в себе і фольклорну, і книжкову – новеллистическую і романну-традиції.

Серед послідовників Ш. Перро за меж Франції вже в XIX в. були Л. Тік і Е.Т.А. Гофман, брати Грімм і Брентано, Андерсен і В.А. Жуковський, Діккенс і А.С. Пушкін. Традиції і мотиви, почерпнуті у письменника XVII ст., Зустрічаються в літературній казці XX століття – від А. Франса до М. Еме.

Поетичність казок Перро не залишила байдужими музикантів, балетмейстерів, лібретистів, театральних і кінорежисерів різних країн. Існують балети практично на всі казкові сюжети збірки, кілька опер і музичних комедій, лялькові і драматичні спектаклі, фільми. Особливо слід виділити казку «Попелюшка», яка стала основою трьох опер (Н. Ізаура, Д. Россіні, Ж. Массне), восьми балетів, серед яких балет С.С. Прокоф’єва (1945 г.), музичної комедії М. Бонтемпеллі і незліченної кількості театральних постановок і екранізацій. На сюжет «Сплячої красуні» написаний однойменний балет П.І. Чайковського (1890 г.), в дивертисмент якого беруть участь герої та інших казок Перро.

Посилання на основну публікацію