Категорії художньої форми. Пейзаж

Літературний пейзаж-це зображення в художньому творі картин природи.

Поняття пейзажу в літературі. Види літературного пейзажу

Літературний пейзаж – це комплексний художній феномен, який формується га перетині індивідуально-авторського і культурно-специфічного бачення природи

Літературний пейзаж можна розглядати як візуальне або мультисенсорне зображення природи, яке несе емоційно-естетичну та інформаційну навантаження, створюване за допомогою мовних засобів.

Літературний пейзаж як явище мистецьке, багатогранний і глибокий, тому літературознавці неодноразово робили спроби класифікувати літературні пейзажі за різними критеріями. Однією з популярних класифікацій є класифікація за ознакою локального (за географічним розташуванням описуваних природних об’єктів або за загальним характером місцевості). За цим критерієм розрізняють такі типи пейзажів, як лісовий, степовий, морський, урбаністичний, гірський, сільський і т. д.

По сезонному критерієм пейзажі діляться на літній, осінній, зимовий і весняний. Існує ще темпоральний критерій – поділ пейзажу з урахуванням часу доби. За даним критерієм пейзажі діляться на денний, ранковий, нічний, вечірній.

Також літературні пейзажі можна класифікувати з урахуванням займаної ними в композиції і структурі твору позиції. За даною ознакою пейзажі діляться на інтертекстуальні, ініціальні, фінальні.

Особливий інтерес представляє класифікація пейзажів, заснована на аналізі обсягу і локального розташування пейзажу в тексті. За даною ознакою пейзажі діляться на:

  • Штриховий, або контурний (короткий опис, до якого письменник звертається одноразово);
  • Дисперсивно-штриховий (кілька пейзажних описів розподіляються по всьому тексту твору);
  • Дисперсивно-дескриптивний (по всьому тексту розподілені докладні пейзажні описи);
  • Компактно-дескриптивний (у творі один об’ємний опис пейзажу).

Одним з головних критеріїв, за якими виділяють пейзаж, є жанрова приналежність.

За даним критерієм пейзаж може бути:

  • ліричний,
  • драматичний,
  • історичний,
  • ідилічний,
  • утопічний.

Також можливий поділ пейзажів по їх приналежності до творів, які створені в рамках будь-якого художнього методу. В даному випадку пейзаж може бути сентименталістським, романтичним і реалістичним.

Поряд з перерахованими класифікаціями, які носять більш чи менш загальновизнаний і універсальний характер, існує і ряд індивідуально-авторських класифікацій. Наприклад, на думку К. В. Пигарева, класифікувати типи пейзажів необхідно в залежності від того, які характеристики переважають в будь-якому образі природи.

М. Н. Епштейн у своїх роботах пропонує розгорнуту класифікацію пейзажів. Серед естетичних різновидів він виділяє бурхливий, сумовитий і ідеальний пейзажі. Бурхливий пейзаж характеризується динамікою, зміщенням складових його ключових частин зі звичних позицій, в чому виражається могутність природи. Ідеальний пейзаж склався в рамках античної літератури, а потім постійно розвивався й трансформувався. Головними складовими такого пейзажу є джерело води, вітерець, дерева і квіти, птахи, все разом це утворить locus amoenus – «приємне місце». Сумовитий пейзаж орієнтований на передачу сумно-мрійливих мотивів, які складають жанрову особливість елегії. Крім естетичних різновидів, вчений виділяє екзотичний і Національний пейзажі, а також літній і зимовий. Особливою різновидом пейзажу він вважає фантастичний пейзаж, який передає максимальну ступінь емоційної насиченості.

Функції літературного пейзажу

Згідно Л. М. Крупчанова, пейзаж є одним з композиційних і змістовних компонентів художнього твору. пейзаж виконує безліч функцій в залежності від авторського стилю, художньої течії, авторського методу, роду і жанру твору. У художньому творі пейзажі невипадково з’являються і у всіх випадках вони несуть велике смислове навантаження, як правило, виступаючи в якості емоційно насиченого фону розгортаються подій або у вигляді форми відображення внутрішнього світу персонажа або автора. Але перелік виконуваних пейзажем у структурі художнього твору функцій цим не обмежується. Пейзажі виконують безліч значущих функцій, в тому числі і психологічну. Пейзаж за природою своєю є антропоцентричним, в творі виступає не як мета, а як засіб характеристики стану персонажа. Пейзаж допомагає передати душевний стан персонажа, його внутрішній світ, емоції. Крім цього, він надає психологічний вплив і на читача, налаштовує його на необхідну емоційну хвилю.

Хронотипическая функція пейзажу полягає у вказівці на місце і час дії, а також на обстановку. В даному випадку пейзаж є орієнтиром для читача, завдяки якому він може наочно уявити, коли і де відбуваються описувані події.

Функція сюжетної мотивування полягає в тому, що природні описи, метеорологічні явища, відображені в пейзажах, можуть направити розвиток сюжету, стати переломним моментом оповідання, мотивувавши героїв на яку-небудь дію.

Також пейзаж може виконувати функцію акцентуації кульмінації. Така функція характерна пейзажам, що вводяться в текст в найважливіший, відповідальний момент і надає тим самим своєрідність композиції твору. часто пейзаж виступає як форма присутності автора.

Пейзаж виконує ідейно-художню функцію, яка полягає у вираженні соціальних, етичних, естетичних поглядів.

Опис природи є повноцінним компонентом твору і бере участь в розкритті його ідейного змісту і теми.

Таким чином, літературний пейзаж виступає як різнорідний багатофункціональний феномен, для якого характерна поліфонічність.

Посилання на основну публікацію